Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
Ксьондз сенатор Носалевський підтримує програму пана воєводи. Говорить про необхідність широкого ознайомлення з ним усіх чиновників на Волині. Роздумує над вибором методів, спрямованих на реалізацію плану.
Сенатор Пуласький каже, що програма 1929 року вже у 1933 році була неактуальною з огляду на події у міжнародному житті. Нема застережень щодо нової програми, яка вважається доброю і єдиною за нинішнього укладу відносин у Європі і Польщі. Промовець завжди відкидав українізацію церкви, тому з радістю приймає цей розділ програми. Просить підбирати добрі методи для реалізації програми.
Депутат Янковський каже, що підсвідомо висловив з трибуни сейму кількома днями раніше погляди, викладені у тезах. Прагне, щоб ця програма була політикою уряду, а не пов'язаною лише з особою воєводи. Якщо навіть колись зміниться воєвода, нехай залишиться програма, яка повинна бути постійним фактором і не може бути предметом гри у суспільстві. Промовець висловлює своє позитивне ставлення до програми і обіцяє познайомити з програмою всю 3-мільйонну вчительську армію, якою він керує в союзі польських учителів. Нарешті він говорить про ставлення до українських депутатів, заявляючи, що як польський депутат має право і прагне бути представником також українського населення.
Голова окружної Ради ТНО Левицький повністю погоджується з новою програмою, провідні думки якої він уже порушував ще рік тому у своєму листі від 8.1.1938 р., спрямованому до Головного правління Товариства Східних земель.
Пан воєвода Гауке-Новак дякує за одностайну позицію і готовність до співпраці. Говорить про методи праці та ієрархії проблем. Заступивши на посаду Волинського воєводи, розпочав працю із забезпечення міцних основ спокою і порядку Це питання було вирішене за тісної співпраці прокуратури і суду і не повинно більше повторюватись. Наступною працею є польська ділянка, де зусилля має бути швидким, але спокійним і ґрунтовним. Тобто вміла організація праці при уникненні подразнень повинна принести результати. Відносно цього населення мусить бути збережена справедливість у діях, яку воно дуже добре відчуває. Воєвода надає великого значення належному ставленню адміністрації до населення, тому хотілось би мати добірний склад службовців.
Проблема Православної Церкви розрахована на тривалий час. Після призупинення її українізації повинна наступити деполітизація костелу, а потім його повільна полонізація. У зв'язку з браком різних засобів до одночасного наступу на всіх напрямках промовець бачить необхідність наступу на певних ділянках, а захисту на інших. Потрібні нові ксьондзи, і тут уже є певні досягнення, але треба докладати зусилля набагато більші. Торкнувшись пропаганди, воєвода підкреслює необхідність об'єднання польських часописів, які видаються у Луцьку, і відповідної преси руською мовою. У справі виховання підкреслює, що це буде врегульовано паном міністром справ релігійних віросповідань і публічної освіти в дусі введення системи християнського виховання.
На завершення стверджує, що про проблему Великої України можна говорити в Києві або у Варшаві, але не на Волині, де не можна творити українського П'ємонту.
Воєвода з великим задоволенням приймає запевнення депутатів і сенаторів і просить їх, щоб захотіли ознайомитися з новою програмою, представленою різними суспільними групами. Сам бере на себе обов'язок безпосереднього ознайомлення з програмою керівників влади і голів громадських організацій на рівні воєвод.
На цьому збори оголошуються закінченими.
CAWGISZ 302.4.122.
У ліцеї поки що без змін
В убогій світлиці осередку Союзу сільської шляхти у Русін-Берестечку, у якій відсутня підлога, а стіни навіть не поштукатурені, цілий місяць травень відбувались травневі Служби Божі. Тепер кожний день відбуваються червневі Служби Божі. Певний громадський діяч з близького села позичив осередку з цією метою розп'яття, ліхтарі і навіть свічки.
На Службу Божу почали масово приходити зрусифіковані поляки православного визнання, яких у Русін-Берестечку є кілька десятків родин. Поляків у тому селі є лише кілька. Окремі з них живуть у крайній нужді, наприклад Юзеф Турецький — безземельний власник малесенького магазинчика, Кравчинський Фелікс — володіє лише 1/4 гектара землі, Домінік Жлобіцький — півгектара, Ян Жлобіцький — 2 га (погорілець).