Український патріот з династії Габсбургів

Зараз Вам також стане ясно, чому ставлення до українців стало раптово таким дружелюбним? Ще не ясно? Та це тому, що виклав нашу справу усім високим та найвищим чиновникам до найменшої деталі — і тоді до них прийшов страх, що українців визнаватимуть, і, нарешті, всі починають розуміти, яким важливим є це питання. Скоро також повідомлю і про новину з Стокгольму, яка всім цим персонам ще краще роз’яснить справу. Я сподіваюся, що Ви та інші українці не скажете якось потім, буцімто ерцгерцог Вільгельм для цього нічого не зробив!

Я також ризикую — тому що послуговуюсь не завжди правильними способами!

Робота Шептицького є колосальною, він є дуже славною людиною, бажаю йому багато щастя та всього найкращого, і щоб він прибув до нас вже повністю здоровим. Я також додаю деяку інформацію, яку я прошу Вас одразу після прочитання спалити. Пробачте мені, любий друже, що я пишу Вам у телеграфічному стилі, але саме зараз маю ще так багато чого зробити задля політично-української справи, отже ніколи не маю достатньо часу.

Наразі буду закінчувати, добрий старий друже, з проханням після отримання цього листа одразу мені написати та усе розповісти, що у Вас є новенького. Хочу ще додати, що нещодавно про все це повідомив Й[ого] В[еличність]! Він завжди добре до мене налаштований! Якщо Шепт[ицький] приїде, тоді все буде вирішено, у разі виникнення якихось зайвих запитань. Я також докладаю до цього листа Ваш меморандум, який я собі теж переписав, та звертаю Вашу увагу на червоні місця, які ми обговорювали раніше в окопах, та додаю також Ваше (на)гадування з минулого листа (уривок) та потім ще вирішальні слова «Меа сиіра» — «Це є моя провина»! Тобто я задоволений!