Велике плавання

Несподівано нашу увагу привернули гучні голоси, і, повернувшись, ми побачили, як дон Охеда, який тільки-но вийшов з церкви, верхи на коні, з піднятим мечем в'їхав мало не в самий притвір храму.

— Іменем адмірала, — вигукнув він, — до мене, мої солдати!

Не минуло й кількох хвилин, а навколо лицаря вже шикувались на конях його вояки, наїжджаючи на натовп і вимахуючи мечами.

— Зрада! Адмірал у небезпеці! — кричав дон Охеда. — До мене, мої солдати!

Ніхто не знав, що сталося, всі посунули до виходу. І через хвилину весь майданчик перед церквою був заповнений народом. Окликаючи один одного, ми розпитували сусідів про те, що сталося, але ніхто нічого не міг сказати. У натовпі поширилися чутки, що висаджено в повітря набережну і затоплено водою склади з продуктами.

— До мене, мої сміливці! — гукав Охеда.

І всі горнулися ближче до нього. Звідкілясь привезли зброю, і лицар роздавав її усім, хто підходив до нього. Я був у перших рядах, і вперше в житті у мене в руках опинився великий важкий меч.

Лицар впізнав мене у натовпі і кивнув мені головою.

— Солдати, за мною! — сказав він своїм воякам. — Ми заарештуємо зрадників. А ти, — звернувея він до мене, — йди з загоном охороняти будинок адмірала.

Нічого не розуміючи, вагаючись, ми рушили до будинку адмірала, а Алонсо Охеда верхи на своєму скаженому коні помчав униз по вулиці.

Я ще стояв на варті біля адміралового будинку, коли через годину повз нас риссю проїхали два солдати, женучи списами перед собою двох зв'язаних закривавлених людей.

— Це Берналь де Піса, контадор[112], — сказав, приглядаючись до них, солдат, що стояв поруч зі мною, — а он той, маленький, зі шрамом, королівський пробірник[113] Фермін Кадо.

І тільки пізно вночі Алонсо де Охеда, об'їжджаючи Ізабеллу, знімав розставлену ним варту. Уранці через глашатая населення було сповіщене, що два злочинці — Берналь де Піса і Фермін Кадо — вчинили замах на життя його ясновельможності адмірала, маючи намір підірвати добробут колонії, позбавити житла бідних переселенців і зморити голодом благородних синьйорів. Негідники розраховували виправдатися перед їх королівськими величностями, висунувши проти адмірала цілу низку обвинувачень, серед них — недостатній начебто видобуток золота на Еспаньйолі. У товстій палиці у Берналя де Піси знайшли листа, у якому він сповіщав монархів, що адмірал, відібравши у дикунів золото, накопичене протягом десятиліть, подав його як одноденний видобуток і що, таким чином, надалі прибутки держави не збільшуватимуться, а зменшуватимуться.

Мабуть, не один лише Берналь де Піса міркував таким чином, проте невелика експедиція Алонсо де Охеди так разюче заперечила ці обвинувачення, що про них навіть не варто говорити.