Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:
Приватні листи і щоденники того періоду відкривають багато причин, чому Джозефа Кервена вважали диваком, боялися і, врешті-решт, цуралися його, ніби чуми. Всі знали про його лихозвісну любов до цвинтарів, на яких його можна було зустріти вдень і вночі за будь-яких обставин, хоча ніхто й не заставав його за якимись справді огидними речами. На Потаксетському шляху в нього була ферма, де він переважно проводив літо і куди часто їздив верхи то в розпалі дня, то посеред ночі. Здавалося, єдиними його слугами і сторожами на цій фермі була пара понурих пристаркуватих нарраґансеттів[97]: німий, вкритий дивними шрамами чоловік і страшна, мов опудало, дружина — можливо, через домішку негритянської крові. У прибудові була лабораторія, де Кервен проводив майже всі свої хімічні досліди. Допитливі вантажники і кур’єри, які доставляли пляшки, пакунки і коробки до маленьких затильних дверей ферми, ділилися враженнями про чудернацькі флакони, тиглі[98], перегінні куби і горнила, які вони помічали у низькій заставленій полицями кімнаті. Вони, перешіптуючись, пророкували, що мовчазний «хемік» — очевидно, маючи на увазі алхіміка — вже ось-ось має винайти філософський камінь. Найближчі сусіди — Феннери, які жили за чверть милі від ферми, — розповідали дещо цікавіші історії про дивні звуки, які, за їхніми словами, ночами долинали від будинку Кервена. Вони розказали, що чули крики і затяжні завивання, а ще їм не подобалося те, що він тримає величезне стадо худоби, яке позагачувало пасовиська, бо одному старому чоловікові з парою слуг вочевидь не потрібно стільки м’яса, молока і вовни. Стада оновлювалися щотижня: він купував скотину в кінґстонських фермерів. Та найбільше їм дошкуляла кам’яна будівля біля ферми з вузькими високими прорізами замість вікон.
Роззяви, які любили вештатися поблизу Великого Мосту, також мали багато історій про дім Кервена в завулку Олні, але не про новий, збудований у 1761-му — коли власникові вже мало би виповнитися зо сто років, — а про перший: низький, із двосхильним дахом, горищем без вікон і обшитими ґонтом стінами. Після знесення будинку Кервен ретельно прослідкував, щоб усі його дошки спалили дотла. Щоправда, це місце було менш загадковим, проте світло, що горіло ночами, двоє мовчазних темношкірих прислужників, понуре нерозбірливе бурмотіння старезного економа-француза, величезна кількість їжі, яку привозили в дім, де жило всього четверо людей, і природа деяких голосів, що вели приглушені розмови у геть неслушний час, разом із легендами про потаксетську ферму принесли цьому місцю недобру славу.
У вищих колах також полюбляли попліткувати про дім Кервена, оскільки по приїзді він поступово влився у церковне і торговельне життя міста і, властиво, зазнайомився з поважними людьми, з якими міг підтримувати товариство завдяки хорошій освіті. Він був із добропорядної родини: салемські Кервени, чи Корвени, були відомі у всій Новій Англії. Згодом з’ясувалося, що Джозеф Кервен замолоду багато подорожував, деякий час пожив у Англії і принаймні двічі здійснив подорож на Схід, а за манерою спілкуватися — коли він був такий ласкавий її проявити — Кервен справляв враження освіченого й вихованого англійця. Та з тих чи тих причин його зовсім не цікавили інші люди. Хоча він ніколи й не проганяв гостей, та був завжди таким замкнутим і заглибленим в себе, що ніхто не наважувався з ним заговорити, побоюючись, що будь-які слова звучатимуть безглуздо.
97
Нарраґансетти — індіанське плем’я, яке заселяло територію Род-Айленда, а також частини сучасних Коннектикута та Массачусетса. Роджер Вільямс, який заснував штат Род-Айленд, викупив у племені частину їхніх земель під місто Провіденс. Плем’я майже вимерло внаслідок воєн та епідемій, але 1880 року влада штату визнала 324 людини членами племені нарраґансеттів.
98
Тигель — посудина для нагрівання, висушування, спалювання або плавлення металів.