З Елеанор Оліфант усе гаразд
- Автор: Ханимен Гейл
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Клуб сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-4737-6
- Переводчик: Тетяна Заволоко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «З Елеанор Оліфант усе гаразд». Краткое содержание книги:
Здавалося, вона чекає на якусь відповідь, але мені не було що їй відповісти. Тому я просто знизала плечима.
Вона сіла у своє крісло і почала зачитувати свої записи:
— Вас направив терапевт, і я бачу, що ви маєте депресію.
Я кивнула.
— Розкажіть мені трохи про те, як ви почувалися. — Її посмішка застигла.
— Я почувалася трохи засмученою.
Я поглянула на її туфлі, що нагадували взуття для гольфу, тільки без шипів на підошві. Вони були золотавого кольору. Неймовірно.
— Як давно ви почуваєтеся засмученою, Еле… міс Оліфант? — запитала вона і закусила своїми величезними зубами ковпачок від ручки. — Я хотіла запитати, ви не проти, щоб я називала вас Елеанор? Якщо ми звертатимемося одна до одної на ім’я, це допоможе говорити більш невимушено. То як, домовилися? — вона усміхнулася.
— Мені більше подобається, коли мене називають міс Оліфант, але добре, я не проти на ім’я, — люб’язно промовила я, хоча звертання «міс» мені подобалося більше.
Зрештою, я ж не знала її від народження. Вона не була моїм другом, це людина, якій платили за те, що вона зі мною говорить. Мені здається, що легка професійна відстань є цілком доречною, коли, приміром, незнайомець досліджує задню стінку вашого очного яблука на наявність пухлини або коли колупається у вашому зубі. Або копається у вашому мозку, витягуючи назовні ваші почуття та дозволяючи їм зависати в кімнаті у всій їх ганебній жахливості.
— Чудово, — життєрадісно мовила вона, і, можу сказати, вона зрозуміла, що зі мною не вийде «повеселитися». Ми б ніколи разом не пішли стрибати з мотузкою та не відвідали б вишукану вечірку. Які іще заняття можуть бути веселими? Співи. Забіги, влаштовані спонсорами. Магічні трюки. Гадки не маю. Особисто мені подобаються тварини, кросворди і (донедавна) горілка. Що може бути веселіше за це? Зовсім не заняття східними танцями в місцевому домі культурі. Не вихідні, проведені за детективами. Дівчачі справи. Ні.
— Є якісь особливі обставини, котрі змусили тебе звернутися по медичну допомогу? — запитала вона. — Нещасний випадок, взаємодія? Розповідати про свої почуття дуже непросто, але це чудово, що ти наважилася зробити такий важливий перший крок.
— Друг порадив мені звернутися до лікаря, — сказала я, тремтячи від задоволення, коли я промовила слово на літеру «д». — Реймонд, — уточнила я. Мені подобається вимовляти його ім’я, це ротове тремтіння на початку. У нього було гарне ім’я, хороше ім’я, і це принаймні здавалося справедливим. Він заслуговував на удачу — зрештою, зважаючи на його мізерні фізичні здібності, йому і так вистачало проблем, тому добре, що його не назвали Юстасом чи Тайсоном.
— Хочеш розповісти мені про події, які змусили тебе звернутися до терапевта? Чому твій друг дав таку пораду? — запитала вона. — Як ти почувалася після цього?
— Я почувалася трохи засмученою, і здавалося, що все навколо тисне на мене, це все. Тому мій друг запропонував мені піти до терапевта. А терапевт у свою чергу сказала, щоб я прийшла сюди, якщо не хочу вживати ліки.
Вона уважно поглянула на мене:
— Розкажи мені, чому ти почуваєшся засмученою.
Я зітхнула, цей звук виявився довшим і значно більш театральним, ніж я очікувала. Я відчула, як стисло горло, коли я видихнула, і мої очі наповнились сльозами. Не плач, Елеанор, НЕ ПЛАЧ ПЕРЕД НЕЗНАЙОМЦЯМИ.
— Насправді це нудно, — сказала я, щосили намагаючись звучати безтурботно. — Це просто… невдалий роман. Це все. Типова ситуація. — Між нами зависла тривала тиша. Зрештою, лише задля того, щоб урвати її, я знову заговорила: — Виникло деяке непорозуміння. Мені здається… я не правильно розтлумачила певні сигнали. У мене склалося дуже неправильне враження про одну людину.
— З тобою подібне траплялося раніше? — тихо запитала вона.
— Ні, — відповіла я.
Ще одна тривала пауза.
— Що то була за людина, Елеанор? Можеш трохи більше розповісти про те, що змусило тебе… як ти кажеш… не правильно розтлумачити сигнали? Що то були за сигнали?
— Ну, мені подобався один чоловік, можна навіть сказати, що я в нього трохи закохалася і захопилася ним, а потім збагнула, що насправді я поводилася по-дурному. Ми ніколи не будемо разом. А він, ну, виявилося, що він геть мені не підходить. Він не той чоловік, яким я його уявляла. І це мене засмутило, а ще я почувалася справжньою дурепою, що неправильно все це сприймала. Ось як усе було… — мій голос завмер.
— Гаразд, ну… є ще кілька моментів, котрі мені хотілося б з’ясувати. Як ти познайомилася з цим чоловіком? Якими були ваші стосунки?