З Елеанор Оліфант усе гаразд

— Ось тобі сценарій. Я його проговорю, а ти скажеш мені свою думку. Отже, якщо стисло, Елеанор, ти розвинула в собі симпатію до цього чоловіка. Такі почуття зазвичай є свого роду емоційним «пробним запуском» для реальних стосунків. Вони дуже інтенсивні. Поки що звучить досить правдоподібно?

Я поглянула на неї.

— Отже, — продовжила вона, — ти насолоджувалася своїм захопленням, відчуваючи почуття. Скажи мені, чому це так раптово завершилось? Що зруйнувало захоплення?

Я відкинулася на спинку свого крісла. Вона заскочила мене зненацька своїм дивовижно точним висновком і поставила доволі цікаве та доречне запитання. Попри золоті туфлі та брелоки, я могла точно сказати, що Марія Темпл була зовсім не дурною. Усе це потрібно буде осмислити, але тим часом я спробувала зосередитись і сформулювати послідовну відповідь.

— Гадаю, на певному етапі мені здавалося, що все це насправді і що коли ми нарешті познайомимося, то закохаємося одне в одного, одружимося й таке інше. Я відчувала, не знаю, що я готова до подібних стосунків. Такі люди — чоловіки, — як він, не часто трапляються на моєму шляху. Мені здавалося, що не варто втрачати таку можливість. А ще я була впевнена, що… деякі люди… будуть задоволені, що я його знайшла. Коли він і я нарешті опинилися в одному приміщенні, над чим я, власне, тяжко працювала, усе дивним чином… з’ясувалося. Розумієте, про що я?

Вона підбадьорливо кивнула.

— Мені здається, що там я збагнула, якою дурною була, що поводилася ніби підліток, а не тридцятиоднорічна жінка. Він не був особливим, я просто була на ньому зациклена, це міг бути будь-хто. Я намагалася порадувати м…

Киваючи, вона перервала мене, вдячно зупиняючи, щоб я не зайшла занадто далеко.

— Упродовж наступних наших зустрічей мені б хотілося з’ясувати кілька моментів, — сказала вона. — Сьогодні ми говорили про нещодавні події, але на певному етапі твоєї розповіді в мене виникли питання щодо твого дитинства…

— Це неможливо, — я схрестила руки на грудях і втупилась у килим на підлозі. «Їй не потрібно знати, що сталося в тому будинку».

— Я розумію, що інколи про це складно говорити…

— Я не хочу про це говорити, Маріє. Будь ласка, не просіть мене розповідати про матусю.

Хай йому грець. Звісно ж, вона зачепилася за цю фразу. Матуся завжди стає головною темою розмови.

— Які стосунки склалися в тебе з мамою, Елеанор? Ви досить близькі?

— Ми часто спілкуємось. Занадто часто, — сказала я. Ну, кота вже витягли з мішка.

— Ви не надто добре ладнаєте? — запитала вона.

— У нас… складні стосунки. — Я відчула фізично й метафорично, як корчусь у кріслі.

— Можеш розповісти мені причини, чому так відбувається? — запитала Марія, самовпевнено допитливо, нав’язливо. Безсоромно.