Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 948. Обов’язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання
1. Поклажодавець зобов’язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
1. Відповідно до ч. 2 ст. 938 ЦК строк зберігання може бути встановлений або не встановлений. Якщо строк зберігання визначений моментом пред’явлення вимоги про повернення речі, то строк зберігання відповідно до ст. 938 ЦК слід вважати встановленим тривалістю звичайного за даних обставин строку зберігання. Зі спливом цього строку зберігай вправі вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ впродовж розумного строку. Якщо ж строк зберігання встановлений, після його закінчення зберігай праві вимагати від поклажодавця, щоб той забрав річ. Якщо поклажодавець не виконав свого обов’язку забрати річ після закінчення строку зберігання, наступають наслідки, передбачені ч. 3 ст. 950 ЦК.
Стаття 949. Обов’язок зберігача повернути річ
1. Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
2. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Зберігач зобов’язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.
3. Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.
1. Обов’язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, випливає із суті зобов’язання зберігання. У ч. 1 ст. 949 ЦК цей обов’язок зберігача закріплюється прямо. Якщо договором зберігання було передбачене право зберігача на знеособлення речей, прийнятих на зберігання (ст. 941 ЦК), зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві відповідну кількість речей того ж самого роду та такої самої якості.
2. Із спеціального правила ч. 3 ст. 949 ЦК, як і з будь-якого спеціального правила, не може випливати протилежне правило, яке б застосовувалось за межами гіпотези ч. 3 ст. 949 ЦК. Тому свідченнями свідків може підтверджуватись не тільки тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві,
а і будь-які інші обставини, що встановлюються судом при розгляді відповідного спору, якщо тільки не встановлені спеціальні обмеження видів доказів, які можуть бути припустимими.
Стаття 950. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі
1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігай відповідає на загальних підставах.
2. Професійний зберігай відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігай, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.
3. Зберігай відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
1. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, на загальних підставах означає, що він відповідає згідно зі ст. 614, 617 ЦК з урахуванням меж його обов’язків, що встановлені ст. 942 ЦК.
2. Частина 2 ст. 950 ЦК значною мірою конкретизує межі відповідальності професійного зберігача, що випливають із ч. 1 ст. 942 ЦК. Професійний зберігай звільняється від відповідальності за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе наявність однієї із наступних обставин: 1) ці наслідки викликані непереборною силою; 2) причиною цих наслідків є такі властивості речі, прийнятої на зберігання, про які (властивості) зберігай не знав і не міг знати; 3) причиною цих наслідків стали умисел чи груба необережність поклажодавця. Отже, за незбереження речі внаслідок так званого простого випадку зберігай відповідає. Слід тільки враховувати, що коло таких випадків значно звужується у зв’язку з більш широким визначенням непереборної сили у ст. 263 ЦК 2003 р. в порівнянні із ст. 78 ЦК 1963 р.