Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Менш логічним є правило абзацу другого ч. 2 ст. 640 ЦК, яка з тих же підстав, про які йшлося вище, звільняє зберігача від обов’язку прийняти річ на зберігання відповідно до консенсуального договору зберігання. Груба необережність і навіть умисел боржника, які унеможливили забезпечення схоронності речі, також звільняють зберігача від обов’язку прийняти річ на зберігання, як і непереборна сила, що спричинила неможливість забезпечення схоронності речі. Звільнення від обов’язку, безумовно, означає і звільнення від відповідальності. Законодавець виходив із необхідності забезпечення збереження речей, а тому звільнив зберігача від відповідальності, хоча б зберігай своїми винними діями створив обставини, що призвели до неможливості забезпечення схоронності речі.
Стаття 941. Зберігання речей, визначених родовими ознаками
1. За згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.
1. Відповідно до ст. 941 ЦК знеособлення речей, прийнятих зберігачем на зберігання, можливе за наявності згоди поклажодавця. При цьому встановлюється, що зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості. Таке зберігання отримало в науці назву іррегулярного. Воно застосовується стосовно паливо-мастильних матеріалів, зерна тощо. Таке зберігання є доцільним, оскільки значно знижує витрати зберігача на зберігання, що веде до зниження плати за зберігання.
Стаття 942. Обов’язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі
1. Зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
2. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК зберігач зобов’язується зберігати річ, яка передана поклажодавцем. Такий же обов’язок покладається на зберігача за консенсуальним договором зберігання. Частина 1 ст. 942 ЦК мала конкретизувати межі зобов’язання зберігача зберігати річ. Але законодавець такої конкретизації не дає, а лише відсилає до закону, інших актів цивільного законодавства та договору, якими мають визначатись заходи, яких, зберігач має вживати для забезпечення схоронності речі. Законом, іншими нормативно-правовими актами зобов’язання зберігача зазвичай не конкретизуються. Тому поклажодавці мають подбати про визначення в договорах умов про заходи, яких зобов’язаний вжити зберігач з метою забезпечення схоронності речі. За відсутності в законах та інших актах цивільного законодавства конкретизації обов’язків зберігача, за відсутності в договорі зберігання відповідних умов застосуванню підлягає загальне правило про відповідальність за принципом вини (ч. 1 ст. 614 ЦК) та положення абзацу другого цієї ж частини, відповідно до якого особа є невинуватою, якщо вона доведе, що «вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання». Це положення, в свою чергу, також є недостатньо визначеним, оскільки «залежні від особи заходи» мають визначатись відповідно до законодавства та договору, які зазвичай нічого подібного не визначають. Лише деякої невизначеності можна уникнути за рахунок порівняння ч. 1 ст. 942 ЦК з ч. 2 цієї ж статті. Див. про це п. 3 коментаря до цієї статті.
2. Межі обов’язків зберігача, який здійснює зберігання безоплатно, визначаються як обов’язки піклуватися про річ, як про свою власну. Встановлення таких меж обов’язків зберігача також не дає необхідної визначеності. І все ж це більш визначене формулювання, ніж те, що наводиться в ч. 1 ст. 942 ЦК («вживати усіх заходів, встановлених...» за умови, що зазвичай нічого не встановлено) і в абзаці другому ч. 1 ст. 614 ЦК («вживати всіх заходів», коли ці заходи взагалі не визначаються). Критерій, використаний в ч. 2 ст. 942 ЦК для визначення меж обов’язків зберігача, повертає нас до римських витоків вітчизняного цивільного права. У римському цивільному праві критерієм для визначення вини зазвичай визнавалась така турбота про виконання зобов’язання, яку зазвичай виявляв «дбайливий господар» щодо свого власного майна. І лише при тривалих стосунках між сторонами визнавалось припустимим використовувати критерій такого рівня турботи про виконання зобов’язання, який (рівень турботи) боржник виявляв стосовно власних майнових інтересів.