Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-948-242-6
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу». Краткое содержание книги:
По-друге, своєю значущістю для людства загальній тенденції до потепління майже не поступається тенденція до наростання кліматичних екстремумів: штормів і повеней побільшало, пікові значення плюсових температур підвищуються, а екстремальні значення мінусових — знижуються, спричиняючи такі явища, як сніг в Єгипті та хвилі холоду на північному сході Сполучених Штатів. Саме це і є причиною скептицизму певних політиків, які, не розуміючи механізму зміни клімату, заперечують існування такої тенденції.
Третє ускладнення полягає в тому, що при зміні клімату спостерігається великий часовий розрив між причинами та наслідками. Наприклад, океани накопичують і вивільняють С02 настільки повільно, що якби всі люди на землі вимерли за один день, або припинили дихати чи використовувати викопне паливо, то атмосфера все одно продовжувала б нагріватися ще впродовж кількох десятиліть. І навпаки: потенційно існують потужні нелінійні чинники впливу, здатні нагріти планету швидше, ніж це має статися згідно з консервативними прогнозами, що передбачають існування лінійної залежності між причинами та наслідками. До цих посилювачів належать танення вічної мерзлоти та морської криги, а також можливе руйнування крижаного покриву в Антарктиці та Гренландії.
Наразі я можу назвати чотири наслідки загальносвітової тенденції до потепління. (І в цей момент мого «чіткого і зрозумілого пояснення» ви, можливо, вже готові погодитися з тим, що глобальна зміна клімату дійсно є складним процесом!) Найочевиднішим наслідком для людства в багатьох куточках світу буде засуха. Наприклад, у моїй рідній Південній Каліфорнії клімат стає дедалі сухішим, а 2015 рік взагалі видався найсухішим за всю історію Лос-Анджелеса відтоді, як у першій половині XIX століття там почали реєструвати погодні дані. Засухи, спричинені глобальною зміною клімату, розподіляються у світовому масштабі нерівномірно: найбільших збитків зазнали Північна Америка, регіони Середземного моря та Близького Сходу. Африка, сільськогосподарські угіддя в Австралії та Гімалаї. Наприклад, Китай, В'єтнам, Індія, Пакистан і Бангладеш використовують переважно воду, яку їм дає снігова шапка Гімалаїв, однак ця шапка та, відповідно, запаси води для названих країн зменшуються, а ці країни, як свідчить історія, не схильні вирішувати конфлікти між собою у мирний спосіб.
Другим наслідком загальної тенденції до глобального потепління є зменшення виробництва харчів на суходолі внаслідок щойно згаданих засух і, як це не парадоксально, підвищення температури ґрунтів (бо таке підвищення більше сприяє росту бур'янів, аніж сільськогосподарських культур). Зменшення виробництва продовольства — це велика проблема, бо загальносвітове населення зростає, а відповідно підвищується рівень його життя та споживання харчових продуктів: за наступних кілька десятиліть він збільшиться, за прогнозами, на 50 %. Водночас у світі кілька мільярдів людей постійно недоїдають. Скажімо, США є провідним світовим експортером продовольства, але американські сільгоспугіддя зосереджені в західній та центральній частинах Сполучених Штатів, де погода повсюди стає більш спекотною та посушливою, а ґрунти — менш продуктивними.
Третім наслідком загальної тенденції до глобального потепління є те, що тропічні комахи-переносники хвороб переміщуються до зон помірного клімату. Про це свідчить, зокрема, недавнє перенесення лихоманки денге та хвороб, спричинених кліщами, недавня поява тропічної лихоманки чікунгунья в Європі, а також поширення малярії та вірусного енцефаліту.
І останнім наслідком тенденції до потепління є підняття рівня моря. За консервативними оцінками, середнє підвищення рівня моря, очікуване в цьому столітті, становитиме 3 фути, хоча в минулому траплялися підйоми води й до 70 футів; найбільш непрогнозованим чинником наразі є можлива руйнація й танення крижаного покрову в Антарктиці та Гренландії, внаслідок чого у світовий океан додатково потрапить величезна кількість води. Навіть середнього підвищення рівня води на 3 фути, посиленого штормами та припливами, буде достатньо, щоб зробити практично непридатною для життя Флориду та деякі території східного узбережжя Сполучених Штатів, Нідерландів, низинної частини Бангладеш і багатьох інших густонаселених регіонів, а також завдати серйозної шкоди гирлам рік, які є розплідниками океанських видів риби.
Інколи друзі запитують мене, чи не спричиняє глобальне потепління хоч якогось позитивного впливу на людство. Так, спричиняє; зокрема, з'являється перспектива звільнення від криги судноплавних маршрутів на далекій Півночі завдяки таненню арктичного крижаного покрову, а також збільшення виробництва зернових культур у канадському пшеничному поясі та деяких інших регіонах. Але здебільшого вплив глобального потепління на людство дуже негативний.
Чи існують технологічні засоби швидкого вирішення цих проблем? Можливо, ви чули про різні запропоновані методи геоінженерії, такі як розпилення дрібних часточок в атмосфері або вилучання з неї С02 з метою охолодження земної поверхні. Але сьогодні перевірених у роботі гео-інженерних методів не існує; ті, що пропонуються, надзвичайно дорогі, а випробовування кожного з таких методів неминуче забере багато часу та виявить непередбачувані негативні побічні ефекти. Наприклад, коли отруйні гази, використовувані раніше в холодильниках, замінили після 1940-х на неотруйні фреони, то здавалося, що нарешті знайдено чудесне й безпечне технічне рішення для проблеми охолоджувальних газів, особливо після того, як лабораторні дослідження продемонстрували повну відсутність у фреонів будь-яких негативних побічних ефектів. На жаль, лабораторні дослідження не змогли виявити, що ці гази, потрапляючи в атмосферу, руйнують озоновий шар, який захищає нас від ультрафіолетового випромінювання. Зрештою фреони заборонили в більшості країн світу, але це сталося лише через кілька десятків років. Цей факт ілюструє потребу початкового «атмосферного випробовування» того чи іншого методу геоінженерії, що видається неможливим, адже впродовж 10 випробувань можна зруйнувати Землю, а потрібне рішення знайти лише після одинадцятої спроби. Тому більшість науковців та економістів вважають геоінженерні експерименти вкрай нерозумними і навіть смертельно небезпечними, а відтак такими, що підлягають забороні.
Чи означає усе це, що зміна клімату є невідворотною і що наші діти неминуче житимуть у світі, в якому фактично жити буде неможливо? Звісно, що ні. Кліматичні зміни спричиняються здебільшого людською діяльністю, тому все, про що нам слід подбати, — це зробити цю діяльність більш безпечною для довкілля. Насамперед необхідно спалювати менше викопного палива і отримувати енергію з поновлюваних джерел, таких як вітер, сонце та ядерні ресурси.
Третьою великою групою проблем майбутніх поколінь, окрім ядерної зброї та глобальної зміни клімату, є глобальне вичерпання основних природних ресурсів. Це — формула біди, бо в минулому брак певних ресурсів призвів до краху низки цивілізацій, а за інші (особливо викопне паливо, мінерали та продуктивні землі) нерідко точилися війни. Дефіцит ресурсів уже підриває стабільність деяких країн і загрожує воєнними конфліктами у багатьох регіонах сучасного світу. Почнімо з ретельного розгляду одного конкретного прикладу — викопного палива, яке ми використовуємо насамперед як джерело енергії, а також як сировину для хімічного синтезу численних виробів. (Термін «викопне паливо» означає ресурси вуглеводневого палива, що утворилися дуже давно в мантії Землі: нафту, вугілля, горючі сланці та природний газ.)
Нам, людям, енергія потрібна для всіх видів діяльності, а особливо багато її ми потребуємо для транспортування та піднімання вантажів. Упродовж мільйонів років людської еволюції мускульна сила людини була єдиним джерелом енергії для транспортування та піднімання. Близько 10 тисяч років тому ми почали одомашнювати великих тварин і впрягати їх у вози, використовувати як в'ючний транспорт, а також як силу для піднімання вантажів за допомогою систем зі шківів і шестерень. Потім ми навчилися використовувати енергію вітру, щоб рухати вітрильники та вітряки, енергію води — для приведення в дію водяних коліс, за допомогою яких піднімали вантажі, мололи зерно і виготовляли тканини. Сьогодні найбільш поширеним джерелом енергії є, поза сумнівом, викопні види палива завдяки їхній начебто низькій вартості (про це ми поговоримо пізніше), високій питомій енергоємності (тобто великій кількості енергії, яка міститься у невеликій кількості палива), а також придатності до транспортування будь-куди для подальшого використання (на відміну від тваринної, вітрової та водної енергії, яку можна використовувати лише в місці її наявності). Саме тому викопні види палива були в новітній історії основними причинами війн та рушіями міжнародної політики, як це можна простежити на прикладі політики США та Великої Британії на Близькому Сході, а також Японії під час Другої світової війни.