Твори в п'яти томах. Том V
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Серия: Володимир Владко. Твори в п'яти томах #5
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: “Молодь”
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Твори в п'яти томах. Том V». Краткое содержание книги:
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Все було так, як розповідав Грат, і все-таки Стома Хакала не лишало підсвідоме передчуття якоїсь небезпеки. Що то було за передчуття, він не знав. Але воно було. Можливо, через те, що надто вже багато різних складних наукових відомостей навалилося на нього — ракета-станція, теплові рефлектори, магнітні поля, суміш газів… Все це скидалося на химерну вигадку, не більше. “Так, Грат дуже розумна людина, і Дольта теж досить обізнана в своїй галузі. Я погоджуюся з ними обома, — думав Стом Хакал, — але щось тут є неприродне… так, що не обхопиш звичайним розумом. А що саме? Не знаю, не знаю…”
Йому дозволили зазирнути в інфрачервоний телескоп, і, як казала Дольта, він був украй вражений тим, що побачив. Він дивився на гаряче Світило і на далекі зірки, що наче всіяли безкраї простори космосу. Він ловив себе на думці, що йому страшно, коли дивишся крізь непроникну хмарну пелену, відчуваєш себе наче у сні… Найменше враження справила на нього ракета-станція; малесенька, сяюча в променях Світила. Вона здавалася мирною краплинкою матерії серед неосяжного космічного простору! І дивно було думати, що вона, як розповідали йому, наче хижак, всмоктує в себе все, на що звернуть увагу її чутливі щупальці, різні об’єктиви, датчики тощо, і негайно передає побачене й почуте жителям Третьої планети, які готуються напасти на свою хмарну сусідку, тиху й спокійну… Дивно, дуже дивно!
А що буде, коли, незважаючи на передбачення Грата і його товаришів, ракета-станція чомусь не підкориться стороннім наказам, а й далі передаватиме правильні сигнали? І Третя планета дістане точну інформацію про природні умови, які панують під нашою хмарною ковдрою? Що тоді? Напад, який обов’язково станеться через деякий час?.. Грат каже, що цього не може бути, що все враховано. Для вчених це, мабуть, і так, але не для звичайної людини, яка звикла вбачати в технічних удосконаленнях, хоч би якими привабливими вони не здавалися, завжди щось непевне, не остаточно перевірене, ризиковане, чи що. А особливо у випадку, коли в дію введено складні, багатоступінчасті чинники загального великого плану — магнітні поля, теплові рефлектори й усяке інше…
З певним зусиллям Стом Хакал відігнав од себе ці неспокійні думки. Навіщо думати про можливі прорахунки? Яке він має відношення до цих речей? Хіба що як батько Дольти, не більше. Хоч і цього не так уже й мало, наприклад для Грата, — бути її батьком: як то вона каже? “Любий тату…”
І раптом він почув голос Дольти, стривожений, заклопотаний:
— Тату! Де ти, тату? Ох, а я шукала тебе!
Це вона, його мила дівчинка, підбігла до нього. Але чому вона така стурбована? Що сталося?
— Тату, любий! Я не хотіла спочатку казати тобі, але… але уяви собі, в останні хвилини магнітні поля не впливають на ракету-станцію, на її напрям! Це жахливо, і ніхто не може сказати, в чому річ!..
— Що, вона не впаде у Великих Пустелях, де стоять рефлектори? — схопився з свого крісла Хакал.
— І це теж. Але з цього виходить, що Грат може не впоратись із своїм планом, на який він так розраховував! І тоді…
Стом погладив її по голові, наче дитину:
— Що тоді?
— Адже я і Грат вирішили одружитися, коли все буде гаразд, коли здійсняться всі його задуми. А от… — Вона затулила долонями очі.
Стом Хакал обережно відвів її руки від обличчя.
— Дурненька моя, невже це найголовніше? Чого варті твої побоювання поряд з тим, що ракета може не підкоритися Гратові, може подати своїм відправникам не ті сигнали, які потрібні нам? Адже тоді напевно виникне сутичка з жителями Третьої планети, які надішлють до нас загони космічних ракет. А це, гадаю, трохи важливіше, ніж твої особисті справи.