Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
3. Рішення суду, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання (ч. 1 ст. 14 ЦПК, ст. 115 ГПК, ч. 2 ст. 14 КАС, ст. 533 КПК). Вони можуть оцінюватись на предмет відповідності законодавству тільки в процесуальних формах, передбачених законом.
4. Право особи оскаржити рішення (індивідуальний правовий акт) державного органу чи посадової особи є суто превентивним, додатковим правом. Метою встановлення цього права є надання особі можливості захищати своє право до того, як незаконне, на думку особи, рішення буде виконуватись. Тому неоскарження особою рішення державного органу, посадової особи не надає такому рішенню ознаки правомірності, якщо воно суперечить законодавству. Проте адміністративні суди ніколи чітко не висловлювали правову позицію, згідно якої при розгляді справ за позовами органів державної податкової служби про стягнення сум податків, пені і штрафних санкцій на підставі рішень таких органів, що не оскаржувались у суді, слід перевіряти законність таких рішень. Господарські суди за аналогічних умов не формулювали правову позицію, відповідно до якої підлягає перевірці законність постанов органів Антимонопольного комітету про застосування штрафів, а загальні суди всіх юрисдикцій ніколи не ставили питання про законність своєчасно не оскаржених постанов державних виконавців у випадках, коли боржники оскаржують дії державного виконавця, що здійснюються на підставі зазначених постанов.
Названі індивідуальні правові акти підпорядковані відповідним актам законодавства і не можуть виконуватись, якщо вони суперечать актам законодавства. Позови про стягнення коштів на підставі таких індивідуальних правових актів можуть бути задоволені тільки за умови, що суд перевірить їх законність і дійде висновку про те, що вони не суперечать закону.
Глава VII Системне тлумачення актів законодавства. Переважне застосування спеціального закону (спеціальних правових норм)
§ 41. Терміни «спеціальний закон» і «спеціальна правова норма»
Термін «спеціальний закон» у судовій практиці і науці є загальновживаним. Переважно цим терміном позначаються правові норми (спеціальні), проте є і сенс у використанні терміну «спеціальний закон» як нормативно-правовий акт. Використання цього терміну виправдовується тоді, коли певний закон є спеціальним де-факто (оскільки його норми поширюються на певне вузьке коло суспільних відносин, що не виходить за межі сфери дії іншого закону, який при цьому вважається загальним). Так, коли йдеться про правове регулювання майнових відносин у сфері господарювання, то спеціальним законом слід визнати Господарський кодекс (порівняно з Цивільним кодексом). Це не виключає встановлення іншими законодавчими актами таких норм, які будуть спеціальними у відношенні до норм, встановлених спеціальним законодавчим актом, зокрема Господарським кодексом.
1. Законодавче визнання закону спеціальним допускається вкрай рідко. Лише в преамбулі Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на цей час втратив чинність, прямо зазначалось на те, що «цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення».
Слід визнати, що до позначення певного закону як спеціального за юридичним змістом прирівнюється правило ч. 2 ст. 2 Закону «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», відповідно до якого «норми цього Закону є спеціальними щодо усіх інших законів, які регулюють відносини у цій сфері». Частиною другою ст. 410 ГК встановлюється, що «спеціальними законами можуть визначатися особливості здійснення концесійної діяльності в окремих сферах господарювання». У частині третій ст. 6 Закону «Про інвестиційну діяльність» йдеться про спеціальне законодавство України і встановлюється, що «особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб’єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб’єктів і об’єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України».