Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
6. Перевізниками вантажів автомобільним транспортом є суб’єкти підприємницької діяльності, які мають ліцензії та здійснюють перевезення (ст. 48 Закону «Про автомобільний транспорт» [190]).
7. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка має права експлуатанта авіаційної техніки та виконує повітряні перевезення (частина перша ст. 59 Повітряного кодексу України [21]).
8. Іншою стороною договору перевезення вантажу є вантажовідправник. Ним може бути юридична або фізична особа. Не виключається, щоб вантажовідправник був і вантажоодержувачем. Але зазвичай вантажоодержувачем є інша особа. Статус вантажоодержувача визначається по-різному. Якщо він є суб’єктом підприємницький діяльності або юридичною особою, договір перевезення, укладений вантажовідправником і перевізником, породжує зобов’язання між перевізником та вантажоодержувачем, в якому обидві сторони мають права та несуть обов’язки (зокрема, ч. 2 ст. 310 ГК [31] покладає на одержувача обов’язок прийняти вантаж, який прибув на його адресу).
Дещо іншим є статус вантажоодержувача, який не є ні суб’єктом підприємницької діяльності, ні юридичною особою. Укладення договору перевезення вантажоодержувачем та перевізником безпосередньо не породжує зобов’язання між перевізником та вантажоодержувачем, але є передумовою його виникнення. Безпосередньо таке зобов’язання породжується виявленням вантажоодержувачем волі на отримання вантажу. Це стосується і тих випадків, коли в законі вказується на обов’язки одержувача вантажу перед перевізником (наприклад, ст. 135 КТМ [23]).
9. Договір перевезення належить до тієї категорії договорів, стосовно яких законодавець уникає прямого визначення форми і зазначає способи укладення договору. У даному випадку ч. 2 ст. 909 ЦК вимагає укладення договору перевезення в письмовій формі. Але підписання сторонами документа, який би мав назву «договір», не передбачається, хоч і не виключається. Натомість встановлюється, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами або статутами).
10. Відповідно до ст. 134 КТМ наявність і зміст договору перевезення вантажу підтверджуються коносаментом або іншими письмовими доказами, перш за все — документом, що виданий перевізником вантажовідправникові на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, що містить відомості, які визнаються реквізитами коносамента (ст. 138 ЦК). Це — відомості про відправника, одержувача, про вантаж тощо. За бажанням відправника йому може бути видано кілька примірників коносамента тотожного змісту з зазначенням в кожному із них кількості складених примірників коносамента.
Коносамент є не тільки підтвердженням укладення договору перевезення, а і товарно-розпорядчим документом. Тому відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 334 ЦК вручення коносамента (як і іншого товарно-розпорядчого документа на майно) прирівнюється до передання майна. Коносамент може бути іменним, ордерним і на пред’явника (ст. 140 КТМ).
11. Укладення договору перевезення вантажу внутрішніми водними шляхами підтверджується накладною, яка підписується вантажовідправником, представляється ним перевізникові, супроводжує вантаж та вручається одержувачеві разом з вантажем, а також квитанцією, яку перевізник видає вантажовідправникові на підтвердження отримання вантажу для перевезення (п. 67 СВВТ [487]).
12. Укладення договору залізничного перевезення вантажу підтверджується накладною. Накладна надається відправником станції навантаження на кожне відправлення вантажу. Накладна супроводжує вантаж і видається вантажоодержувачеві разом з вантажем. На посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправникові квитанцію. Форма накладної та квитанції затверджується Міністерством транспорту (ст. 23 СЗУ [278]).
13. Спроба надати документам, що складаються та видаються на підтвердження укладення договору автомобільного перевезення, значення документів суворої звітності виявилась безуспішною. Стаття 48 Закону «Про автомобільний транспорт» визнає
товарно-транспортну накладну документом, який повинні мати автомобільний перевізник, водій автотранспортного засобу.