Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Для змішаного сполучення відкриті усі залізничні станції, що здійснюють операції з вантажними перевезеннями. Морські і річкові порти, що відкриті для прямого змішаного сполучення, встановлюються Міністерством транспорту. Порти вважаються відкритими для прямого змішаного сполучення з моменту телеграфного повідомлення про це (ст. 80 СЗУ [278]). Залізничні колії у морських і річкових портах належать портам. Порти здійснюють утримання і ремонт ваг. Перевалочні роботи здійснюються портами, якщо інше не передбачено правилами. На цей час затверджені тільки Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні, що не поширюються на морські порти та морські торговельні судна.
Стаття 914. Довгостроковий договір
1. Перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.
2. За довгостроковим договором перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу — передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі. У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення.
1. Відповідно до ст. 909, 910 ЦК договори перевезення укладаються на конкретне перевезення, що оформляється накладною (коносаментом або іншим подібним документом) або квитком (багажною квитанцією). Законодавець уникає того, щоб називати довгострокові договори договорами перевезення. У ст. 128 КТМ [23] довгострокові договори називаються договорами про організацію перевезень. Стаття 18 СЗУ також передбачає укладення поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів. Оскільки поточні договори своїм предметом мають організацію перевезень вантажів, відповідно до ст. 914 ЦК вони також підпадають під поняття довгострокових договорів, як воно визначається у цій статті. Стаття 60 СВВТ [487] передбачає укладення навігаційних договорів на перевезення вантажів, які також встановлюють умови організації перевезень і не виключають укладення договорів на перевезення конкретних вантажів, що оформляється накладною (ст. 67 СВВТ).
2. Довгостроковими договорами регулюються відносини, що передують укладенню договорів перевезення. Це відносини щодо надання перевізниками транспортних засобів та прийняття вантажів до перевезення, щодо надання вантажів до перевезення. Проте ч. 2 ст. 914 ЦК допускає розширення змісту довгострокових договорів за рахунок включення до їх змісту умов щодо порядку розрахунків та інших умов перевезення, тобто за рахунок умов, що складають зміст договорів перевезення (тих, що визначаються у ст. 909 і 910 ЦК).
Стаття 915. Перевезення транспортом загального користування
1. Перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи.
2. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
1. Використання транспортних засобів для здійснення перевезень за договорами завжди потребує отримання ліцензії, як це передбачено п. 31 — 35 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119]. Ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з надання послуг щодо перевезення пасажирів і вантажів окремими видами транспорту затверджені тільки стосовно автомобільного транспорту.
2. Визнання договору перевезення публічним означає обов’язки перевізника здійснювати перевезення на замовлення будь-якої особи, яка до нього звернеться (ч. 1 ст. 633 ЦК). Про це ж йдеться у ч. 1 ст. 915 ЦК.