Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

6. На цей час склався складний та великий за обсягом нормативний масив, що регулює відносини щодо перевезення. Частина цього нормативного масиву присвячена перевезенню всіма видами транспорту. Центральне місце в цьому нормативному масиві належить Закону «Про транспорт». Цей Закон є комплексним нормативно- правовим актом, що формулює норми декількох галузей права (цивільного, адміністративного, земельного, трудового тощо). Для правильного застосування положень цього Закону важливо враховувати, що в них часто одночасно (одним і тим же текстом) формулюються норми двох галузей права. Що стосується правил про ліцензії на здійснення транспортної діяльності (ст. 8), про обов’язки та права підприємств транспорту (ст. 12) тощо, то вони мають як публічно-правовий, так і цивільно-правовий зміст.

Загальні положення про перевезення встановлюються окремими законами та підзаконними актами. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК Законом «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» [119] передбачено ліцензування перевезення пасажирів, багажу та вантажів повітряним, річним, морським, залізничним та автомобільним, в тому числі на таксі, транспортом (п. 31 — 35 ст. 9). Тому перевізником за договором перевезення може бути лише суб’єкт Підприємницької діяльності, що отримав відповідну ліцензію.

7. Перевезення пасажирів, багажу та вантажів морським транспортом регулюється Кодексом торговельного мореплавства (КТМ) [23]. Його особливість полягає в тому, що він надає нормам, що сформульовані в ньому, диспозитивного значення, якщо тільки заборона на відступлення від положень цього Кодексу не сформульована в ньому прямо. Законодавство, яке підлягає застосуванню до відносин з участю з однієї сторони юридичної або фізичної особи, яка заснована, має основне місце діяльності або постійного перебування (проживання) в Україні, а з іншої — іноземної юридичної або фізичної особи, визначається договором (зазначається в пасажирському квитку). Якщо це не визначено в договорі (пасажирському квитку), відносини регулюються законодавством тієї держави, де заснований, має основне місце діяльності або постійного перебування перевізник (ст. 14 КТМ). Відносини щодо морських перевезень регулюються міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, а також окремими актами законодавства України (Збірник тарифів на комплекс робіт, пов’язаних з обробленням вантажів у портах України [431]; Положення про порядок підготовки та надання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення [377]).