Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Зовсім незрозуміла доля полковника Л.М. Сандалова. Він був начальником штабу 4-ї армії. Всі вищеописані неподобства на брестському напрямку планував саме він. Сам він визнає, що плани прикриття кордону мали невелику ваду - були нереальними, а план виходу за тривогою 22-ї танкової дивізії з Бреста - нерозумним. Так от командувачу 4-ї армії - кулю в потилицю, а начальнику штабу - неймовірне підвищення. В жалюгідні залишки розбитої 4-ї армії влили свіжі дивізії та корпуси, якими командували генерали, а командувачем армії 8 липня 1941 року поставили полковника Сандалова. Через два тижні - нове підвищення: полковник Сандалов був призначений начальником штабу Центрального фронту. Війну він завершив генерал-полковником, начальником штабу 4-го Українського фронту.
Начальник Військторгу в Мінську винен у розгромі Західного фронту. Явно ворожище - бійцям і командирам пряники і потрійний одеколон продавав шкідницьким чином. У нього, пройдисвіта, безсумнівно, був злий умисел: так організувати торгівлю голками і гуталіном, щоб полегшити Готу і Ґудеріанові оточення і розгром усіх радянських армій Західного фронту. Але ні в чому не винен начальник штабу 4-ї армії, яка була розбита за один день, яка за 3 години кинула місто Брест, першокласну фортецю і незліченні військові запаси. За місяць відступу і втечі полковник Сандалов двічі отримував підвищення, піднявшись на таку висоту, на яку полковнику просто неможливо піднятися.
– 5 -
Пояснити все це можна тільки так: винуватців на цьому рівні не було. Їх треба було знайти. Вибір був довільним. Кандидатура командувача Західного фронту генерала армії Павлова зрозуміла й очевидна, а решта - хто під руку потрапить. На правому фланзі Західного фронту перебувала 3-я армія генерал-лейтенанта В.І. Кузнєцова. Її розгромили так само ганебно і швидко, як і 4-у армію на лівому фланзі. Причини й наслідки - ті ж самі. Танкова група Гота пройшла крізь бойові порядки 3-ї армії Кузнєцова з такою ж легкістю, як і танкова група Ґудеріана пройшла крізь 4-у армію Коробкова. Командувача 4-ї армії Коробкова - під розстріл. Раз так, то і з командувачем 3-ї армії Кузнєцовом слід було вчинити так само. Але його не розстріляли, не посадили, не розжалували. Та чому ж? Тут дуже серйозна причина. В момент, коли народний комісар державного контролю армійський комісар першого рангу товариш Мехліс проводив серію арештів «винуватців» розгрому Західного фронту, зв'язок зі штабом 3-ї армії був утрачений. Тому викликати на розстріл командувача 3-ї армії генерал-лейтенанта В.І. Кузнєцова не вийшло. А командир дисциплінарного батальйону із заступником, начальник санітарного складу та інші - ось вони, голубчики. Їх і порішили.
Кількість заарештованих «винуватців» товариш Сталін визнав достатньою, тому про командувача 3-ї армії ніхто більше не згадував і розгром Західного фронту йому в провину не ставив. Подальша доля В.І. Кузнєцова дивно схожа на долю командира 28-го стрілецького корпусу В.С. Попова. В.І. Кузнєцов теж завершив війну в Берліні, теж Героєм Радянського Союзу, теж на посаді командувача армії та теж у званні генерал-полковника. 3-я ударна армія генерал-полковника В.І. Кузнєцова штурмувала Рейхстаг та Імперську канцелярію. Гарний був генерал. Тільки незрозуміло, що з ним трапилося влітку 1941 року? Чому в нього все було не так? Вірніше, все було так, як у всіх.
– 6 -
У розстрільному списку винуватців брестської ганьби можна легко зрозуміти і логічно пояснити відсутність трьох осіб. Це сам товариш Сталін. Не міг же вождь світового пролетаріату, батько народів у тій драматичній обстановці сам себе оголосити винуватцем. Як не міг він звинуватити народного комісара оборони Маршала Радянського Союзу С.К. Тимошенка й начальника Генерального штабу генерала армії Г.К. Жукова. Якщо звинуватити Тимошенка й Жукова, то тінь ляже й на самого Сталіна. Запитають: Сталін куди дивився, коли поруч з ним шкідники діяли?
Тому список винуватців треба було обрубати на найвищому командирі, який діяв на периферії, але не включити в нього нікого, хто працював у столиці. Так і зробили.