21 червня 1941 року Сталін затвердив рішення про створення фронтів: Північного, Північно-Західного, Західного, Південно-Західного і Південного. П'ять фронтів разом з трьома флотами склали Перший стратегічний ешелон Червоної Армії.
Центром стратегічної побудови був Західний фронт. Після поділу Польщі восени 1939 року кордон між Німеччиною і Радянським Союзом став хвилястим. «Хвилі» вийшли досить крутими. У Західній Білорусії в районі Білостока кордон вигинався крутою дугою в бік Німеччини. Білостоцький виступ глибоко врізався в окуповану Німеччиною територію. Ось саме в цьому виступі й були зосереджені головні сили Західного фронту.
Білостоцький виступ - це радянський клин, глибоко вбитий в тіло підкореної Гітлером Польщі. На вістрі клина перебувала надпотужна 10-а армія Західного фронту. Армією командував генерал-майор К.Д. Голубєв. Нічого рівного цій армії в той час не було ні в Гітлера, ні в Рузвельта, ні в Черчіля, ні в японського імператора.
У складі 10-ї армії було п'ять корпусів: два механізованих (6-й і 13-й), один кавалерійський (6-й) і два стрілецьких (1-й і 5-й). Крім того, у складі 10-ї армії - 66-й укріплений район, 155-а стрілецька і 9-а змішана авіаційна дивізії. Загальна кількість дивізій у 10-й армії: танкових - 4, моторизованих - 2, стрілецьких - 6, кавалерійських - 2, авіаційних - 1, укріплений район - 1.
Про міць 10-ї армії можна судити за такими деталями. У 9-ї авіаційної дивізії було 435 одних тільки винищувачів. Застарілих, кажуть комуністи. Зовсім ні.
41-й винищувально-авіаційний полк (вап) цієї дивізії мав 100 МіГ-3 і 19 І-15біс.
124-й вап - 78 МіГ-3 і 29 І-16.
126-й вап - 68 МіГ-3 і 23 І-16.
129-й вап - 57 МіГ-3 і 61 І-16.
Командував 9-ю авіаційною дивізією досвідчений ас, Герой Радянського Союзу генерал-майор авіації А.С. Черних. Геройське звання отримав в Іспанії.
Після розгрому 22 червня в ході всієї війни жодна авіаційна дивізія не мала такої кількості літаків. Рідко який авіаційний корпус такою кількістю міг похвалитися. Бувало, що й повітряна армія стільки не мала.
Не слід скидати з рахунку 6-й кавалерійський корпус 10-ї армії. У його складі, крім усього іншого, було 112 танків. Радянська кавалерія 1941 року була не гусарського типу, а драгунського. Це не рубаки з шаблями, а посаджена на коней піхота: рухатися - на конях, бій вести - в піших бойових порядках. На відміну від піхоти кавалерія такого типу володіла величезною вогневою міццю, бо була насичена й навіть перенасичена кулеметами і могла мати з собою набагато більший запас боєприпасів. За швидкістю пересування в маневровій війні кавалерія різко перевершувала піхоту, а за прохідністю - танкові війська. У разі раптового радянського нападу кавалерія становила собою грізну силу. Діючи слідом за масами танків, завдаючи удари на відкритих незахищених флангах, рухаючись по важкопрохідній місцевості поза дорогами, в лісах, на болотистій місцевості, кавалерія могла пройти там, де не могли пройти танки. І зробити це вона могла набагато швидше за піхоту.
До речі, на тому боці, в танковій групі Ґудеріана, була одна кавалерійська дивізія. Танків у її складі, правда, не було, однак, діючи навіть без танків, на тій же місцевості вона показала себе найкращим чином. Німецьке командування, вивчаючи досвід дій своєї єдиної кавалерійської дивізії, дійшло до висновку про недооцінку ролі кавалерії в сучасній війні та прийняло рішення про термінове формування кавалерійських дивізій у Вермахті та військах СС.
