Беру свої слова назад

– 3 -

4-а армія на лівому фланзі Західного фронту була розгромлена 22 червня 1941 року. Але це, як бачимо, не кінець трагедії, а початок. Від воріт країни - Бреста - через Барановичі, Мінськ, Смоленськ на Москву йде головна стратегічна залізнична магістраль. Всі її станції і полустанки були забиті радянськими ешелонами з пальним, боєприпасами, продовольством. Уздовж цієї магістралі наступав Ґудеріан. І брав трофеї. В районі Барановичів, як ми пам'ятаємо, його чекав подарунок - 480 гаубиць-гармат МЛ-20 із запасом снарядів, але без розрахунків і без тяги. Тут не гріх знову згадати й геніального планувальника, і крики про «одну гвинтівку на трьох». Тих, без гвинтівок, якщо такі дійсно були, треба було до гармат ставити. Але геніальний стратег до цього не додумався.

Але не це головне. В районі Барановичів на станції Обуз-Лісна перебував таємний командний пункт Західного фронту. Ґудеріан взяв Барановичі 27 червня. Після цього управління Західним фронтом було остаточно втрачене. Шлях на Мінськ був відкритий. У районі Мінська зустрілися 2-а танкова група Ґудеріана і 3-я танкова група Гота, відрізавши шляхи постачання та відходу. В кільці виявилися надпотужна 10-а армія, залишки й осколки 3-ї, 4-ї та 13-ї армій, кілька окремих корпусів і дивізій, словом - весь Західний фронт. Противником було взято в полон 324 000 радянських солдатів і офіцерів, захоплено 3332 танки і 1809 гармат. Крім того, незліченна кількість автомашин, тракторів, коней, запасних частин, продовольства, інженерного майна, палива, кулеметів, мінометів, гвинтівок і автоматів, боєприпасів, паровозів, вагонів, телефонного кабелю, мільйони пар чобіт, сотні тисяч шинелів і плащ-наметів, десятки госпіталів з повним комплектом медичного майна і багато всього іншого. І це не рахуючи знищених літаків, танків і гармат, спалених штабелів і підірваних сховищ, не рахуючи тих, хто загинув, і тих, які розбіглися по лісах.