Ірка Хортиця приймає виклик

— Із блондинкою може впоратися тільки ще більша блондинка, — зловтішно заявила Наталка Шпак.

Шкільна юрба поволі зникала за вузенькими дерматиновими дверима районної зубної поліклініки. У носі защипало від терпкого лікарняного запаху, свистячий скрегіт старих бормашин полоснув по вухах. Ірка занудьгувала, наче в численних дзеркалах, споглядаючи відбиття своєї нудьги на обличчях однокласників.

— Не киснути, старші-середні класи! — бадьоро покрикувала Баба Катря.

У просторому холі поліклініки враз стало тісно й галасливо.

Обличчя в реєстраторок за стійкою були такими ж знудженими, як і в дітлахів. Медпрацівники й пацієнти дивилися одне на одного зі щирою взаємною ворожістю.

— Не маленькі вже, повинні розуміти: за зубами треба доглядати з дитинства! — підвищила голос Баба Катря.

Здається, її зауваження призначалося не тільки школярам, але й працівникам лікарні. Піджавши губи, реєстраторка витягла із шафи купу медичних карток.

Дітлахи заходилися неохоче вишиковуватися в чергу до кабінету. На відміну від звичайної черги, у цій кожен прагнув опинитися ближче не до початку, а до хвоста.

— Тут за зубами не доглядати, тут їх тільки угробити остаточно можна, — із роздратуванням оголосив дівочий голосок.

Ірка озирнулася. Люда, й без того нещасна, — за одну секунду розпрощатися відразу з двома хлопцями! — заглядала у двері зубного кабінету. На її обличчі був найсправжнісінький жах.

— У них же бормашини ще із часів СРСР! Свердло — о! — у палець завтовшки! — обурювалася дівуля.

— Людмило, припини викручуватись!

— Я не викручуюсь, Катерино Семенівно! Я з вами цілком згодна! За зубами треба доглядати. Я ж так і роблю, але в гарного приватного стоматолога. Між іншим, тільки вчора оце була! — І Люда сліпуче посміхнулася.

Її посмішка була сліпучою в буквальному значенні слова. Між ретельно вибіленими зубами сяйнув промінчик синього світла.

— Людмило, що там у тебе в роті? — підозріло запитала Баба Катря.

— Skyce! — гордо відповіла Люда й, зглянувшись на вчительчину дрімучість, пояснила: — Страз такий, блискучий, на зуб наклеюють. Між іншим, від Swarowski! — вона підняла пальцем губу. І справді, на зубові виднівся блискучий синій камінчик. — Я по телевізору про них чула, у передачі…— Людчин голос зірвався, і вона сумно закінчила: — у передачі «Гламурненько».

— Триста баксів. Насилу з батечка видавила! І все заради Андрія! — миттю прокоментували сестрички Яновські, які завжди все знали. — Але проти ведучої «Гламурненько» усе одно не допомогло! — Сестрички захихикали, але відразу ж стали по-страдницьки ковтати. — Та що ж це таке, знову пити хочеться! Язик сушить!

Ірка подумала хвильку й простягнула сестрам прихоплену пляшечку із соком. Зрештою, від їхніх пліток теж буває користь, зрідка.

— Його ставлять тільки на здорові зуби! Тож у мене все в порядку, Катерино Семенівно! — продовжувала наполягати Люда. — Можна, я піду?