Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
— Ох і наїмся я сьогодні, є тут одне тіло мертве, а друге — живе.
Та не злякався Михайло, узяв кліщі залізні, затис ними Змію прокляту і прутами залізними сікти її почав, поки не потрощилися прути; потім брав прути цинові, але й вони потрощилися; взявся тоді він за мідні прути. Не витримала Змія, змолилася:
— Не засікай мене до смерті, відпусти до моря синього. Принесу тобі за це живої води 10, щоб оживити твою дружину гожу.
Відказав їй Михайло Потик:
— Віддай мені в заклад змієнят своїх.
Лишила йому Змія в заклад змієнят, а сама поповзла по підземеллю до моря синього і принесла Михайлові живої води. Взяв він за шийку змієня одне, на хвіст ногою наступив і роздер змієня надвоє. Потім склав дві половинки, раз бризнув живою водою — зрослося змієня, бризнув удруге — заворушилося воно, бризнув утретє — геть із труни поповзло. Бризнув тоді Михайло живою водою на молоду Марію — кров у неї відразу заграла, бризнув удруге — заворушилася, бризнув утретє — підвелася вона і такі слова промовила:
— Ох-ох-ох, як же довго я спала! 11
— Якби не я, — відказав Михайло, — цілий вік ти спала б.
Смикнув за мотузок Михайло — і на церкві дзвін озвався. Як почув соборний трапезник, до могили Маріїної побіг, бачить: із землі мотузок смикається і соборний дзвін розхитує.
Як закричав Михайло на повний голос, мати — сира земля сколихнулася, тереми затремтіли, захиталися, люд київський жахатися почав і до могили збирався, дивуючись:
— Що за диво під землею діється? Закричали разом усі покійнички!
А старий Ілля Муромець сказав молодому Добрині Микитичу:
— Видно, названий брат наш озвався. Недовго пожив у сирій землі, душно, мабуть, у могилі з тілом мертвим, от і кричить він богатирським голосом.
Швидко стали могилу розривати, великі драбини в яму опускати. І постав Михайло на білий світ, молоду дружину за рукав веде, з названими братами цілується. Дали знати про це попам соборним. Побризкали вони молодих святою водою, і стали Михайло з Марією жити-поживати, разом роки коротати.
А коли, зістарившись, упокоївся Михайло, згадали попи соборні його з дружиною заповідь велику і, ховаючи Михайла Потика, зарили разом з ним у сиру землю дружину його Марію Лиходіївну.
Відтоді пам’ять їм вічна стала.
1 Слово «потик» тлумачать як «потикатися», «блукати по світу». Називають цього героя і Поток (рухливий, як потік, річка).
2 Хоч названий богатир сином Івановим, а не так, як попередні Михайли, але ця билина перебуває з попередніми у щільному зв’язку. Обов’язок доставляти князеві дичину виразно про те свідчить.
3 Ідеться про Дніпрові заплави та луки, де завжди водилося безліч дичини.
4 Біла Лебідь — один із цікавих образів східнослов’янського епосу — далі про неї буде просторіше. Білою Лебіддю загалом звуть жінку-красуню, жінку, яка має здатність перекидатися птицею.
5 Докія Лиходіївна, королівна Подолянка, в оригіналі — Авдотья: за деякими варіантами билин — дочка царя Лиходія Лиходівича. Загалом царівна Лебідь виступає в билинах про Михайла Потика та Івана Годиновича, які увібрали у себе, як гадають дослідники, найдавнішу частину східнослов’янського, власне українського, епосу.
6 Невірний рід — з одного боку, це може означати, що Біла Лебідь була представницею кочових народів, а з другого, що, ймовірніше, була вона язичницею, поганської віри.
7 Маємо тут реалію пізнішого часу, коли корчми, шинки були в Росії у суворому монопольному володінні царя. У Володимирові часи такого не було, та й узагалі в Україні монополія на шинки заведена була, коли частина її увійшла до складу Російської імперії (друга половина XVII століття), а заборона виготовляти напої була видана тільки в другій половині XVIII століття.
8 Тут відбито елемент давнього звичаю, коли в могилу до мертвого чоловіка клалася його жінка, її для того вбивали. Цей звичай був у східних слов’ян іще в IX столітті, згодом він існував якийсь час, як пережиток, потім зник. З XVII ст. існував іще звичай класти живою в могилу жінку, яка вбила чи отруїла свого чоловіка.
9 Образ підземного Змія не рідкість у фольклорі. Він постав, мабуть, від уявлення про пекло і від того, що реальні змії живуть у норах та печерах.
10 Мотив живої та мертвої води поширений у казках, з казок він перейшов і в билини. Загалом билини про Михайла густо зіткано з казкових мотивів, які переходять з одного твору в інший.
11 Тут маємо мотив відомої казки про сплячу красуню.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.