Замирення

Як по правді, то Сол не знав, чим ті займаються там, на острові, а чи що ця юна парочка намислила робити з тим обладнанням, яке повкидали на перший поверх. Не відав навіть, що роблять Генрі з Сюзанною наразі на горішньому поверсі маяка — ось цієї миті.

— Мене вони не вподобали, — сказала дівчинка. — Та й мені вони не до вподоби.

Від цих її слів Сол захихотів. Надто розсмішило його, як виклично, згорнувши руки на грудях, вона зробила цю заяву: от ніби то були якісь її вічні-закляті вороги.

— Ви смієтеся з мене?

— Та ні, — сказав маячний доглядач. — Не з тебе. Ти цікава, допитлива дівчинка. Допитуєшся, запитання ставиш. Отому ти й не сподобалася їм. Оце й уся справа.

Люди, що ставлять запитання, не надто люблять, щоб і їх про щось питали.

— А що поганого в тому, що хтось допитується, запитання ставить?

— Та нічого поганого.

А це ж таки геть погано. Коли вже запитання вдерлися, залізли тобі в голову, все, що ти знав певного, робиться непевним. Запитання торують шлях сумнівам. Це казав Солові його батько. «Не дозволяй, щоб тебе розпинали запитаннями. Вони ще й запитань тобі не поставили, а ти вже, бува, даєш їм відповіді!»

— Але ж і ви допитливий чоловік! — сказала Ґлорія.

— А чому ти кажеш таке?

— Тому що ви стоїте на варті світла. А світло — воно ж усе бачить!

Можливо, світло й справді все бачить, а от він забув кілька останніх справ, які б затримали його надворі, за межами маяка, надовше, ніж йому хотілося б. Попхав грабарку чимближче до фургончика «світляної бригади». Бо відчув якусь невиразну тривогу, от ніби йому негайно й неодмінно треба глянути, як там Генрі з Сюзанною. Що, коли вони назнали ту ляду й укоїли щось дурисвітське? А що ж саме? Ну щось таке, ніби попадали туди та й скрутили собі ті свої химерні шийки. І тут він задер голову й подивився на верхівку маяка, а там Генрі! Витріщився на Сола з тієї висоти, з-над поруччя. Від цього видовища доглядач почувся так, ніби його пошили в дурні. От мов до параної дійшов. Генрі махнув йому рукою — а чи який інший жест зробив? А сонце як сліпить! Відчувши запаморочення, Сол відвів погляд і ніби навіть крутнувся, відвертаючись.