Вітер часу
- Автор: Наслунга Влад
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- ISBN: 978-1-387-72389-8
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Вітер часу». Краткое содержание книги:
Молодий узбек, хірург лікарні, навіть зрадів, що трапилась якась робота. Є що показати студенткам, які у нього були на практиці. Переляканого пацана, який жалібно стогнав, відразу ж стали готувати до операції. Крім лікаря і двох медсестер, зібралися і три студентки-практикантки. Начальник експедиції теж отримав дозвіл бути присутнім.
– Стійте біля дверей, до стола не підходьте, – наказав хірург.
Хід операції він пояснював практиканткам:
– Ось бачите, отвір від ножа у тонкій кишці. Ми обережно виріжемо по два сантиметри з обох боків, цієї кишки у людини багато…
– Якщо багато, – подав голос Юрій Павлович, – вирізай більше, ми ж довго їхали, може вже запалення пішло.
– Не ваша справа, – відповідав хірург, – не вчить ученого. Досить і двох сантиметрів.
Так і зробив. Операція минула успішно, навіть ножиці у животі не забули. Хлопець ожив і вже хотів вставати, шуткував з практикантками, які носили йому сечоприймач. Але за два дні він опух і вмер від сепсису. Усе-таки треба було відрізати більше.
Поховали його на місцевому кладовищі, де були тільки дві могили, оскільки в Газлі жив народ молодий і здоровий. Лікареві нічого не було, а Дракулу судили виїзним судом у селищі експедиції і упекли в найближчий табір в Мурунтау. Володя його бачив, коли команда геологів і геофізиків експедиції їздила грати у волейбол з осудженими.
Бійки час від часу і потім траплялись серед робітників, хоча горілка була заборонена. Варили брагу, та і жінок було мало, тому вони часто ставали причиною бійок. Переважно це були дружини водіїв водовозок. Інші жінки, найбільше татарки, були родичками робітників. Вони приїздили несподівано, але за пару днів їм знаходилась робота. Одна з таких родичів, дівчина років сімнадцяти, притягала увагу чоловіків своєю красою і юністю. С геологами з селища, де жив Володя, вона, певна річ, не спілкувалася і до цього селища не заходила. Володя іноді бачив, що вона мигтіть серед будиночків робочого селища. Одного разу під час якогось татарського свята дівчина напилась у родичів підступної браги і ледве дісталась своєї домівки. Відчинила двері, та зайти не вистачило сил, впала і заснула. Так і спала: верхня половина в тамбурі будиночка, а нижня – за порогом на вулиці.
Йшов повз будиночок «туалетний робітник», чолов’яга невизначеного віку, найнятий для чищення туалетів. Його підборіддя було постійно підв’язане ганчіркою, щоби не звисала нижня щелепа, вибита у таборі ув’язнених. Чолов’яга носив сірий м’ятий одяг не за зростом. Побачивши, що навкруги нікого нема, він задер дівчині поділ і тут же прилаштувався. Наступного дня, коли жертва його протверезила, він прийшов до неї похвалитися.
– А я тебе вчора «трахнув», – повідав він юній красуні.
– Коли? – відреагувала вона доволі байдуже.
– Коли ти п’яна валялась на порозі.
– Це не рахується, – махнула рукою дівчина, – я нічого не відчувала.
Але дарма це любителю потішитися не минуло. Брат дівчини і ще декілька татар звалили будку одного з сортирів і кинули у вигрібну яму «туалетного робітника». Узявши дошку, вони змушували його час від часу пірнати у фекалії і втопили б, не вмішайся дружина брата дівчини, яка побігла до начальника експедиції.
Студентки-практикантки, які працювали у Міши операторами – радіометристами, жили в гуртожитку і дружили зі студентами ВУЗів, геологами і геофізиками. А втім хлопців завжди було менше, ніж дівчат, учнів технікумів. Прокинувшись після «сієсти», як вони називали денний відпочинок, вини сиділи в затінку щитових будинків або камералки, грали в настільний теніс. Вечеряти ходили до їдальні або пили зелений чай і вночі спали. Володі дівчата здавались надто простими і дурнуватими, та і не годиться старшому геологу гуляти з практикантками, які однаково поїдуть у кінці літа. Йому подобалась Люда, але ніяких планів щодо неї у нього не було, хоча він помітив, що теж почав їй подобатись. Іноді вона на «вечері» сідала за стіл навпроти, їхні ноги спочатку випадково, а потім навмисно стикалися, і Володі була приємною відповідна увага Люди. Сергій, чоловік Люди, сидячи осторонь на стільці, оскільки за столом незручно грати на гітарі, помічав ці ніжності, беззлобно кажучи: