![Якщо кров тече [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Якщо кров тече [UK]
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2021
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Якщо кров тече [UK]». Краткое содержание книги:
На екрані під зловісну музику з’являється титульний кадр старої хроніки новин. «НАЙГІРША АВІАКАТАСТРОФА В ІСТОРІЇ», — написано на ній. За нею з’являється різкий чорно-білий відеозапис із вулиці, на яку ніби впала бомба.
«Це жахливі наслідки найстрашнішої авіакатастрофи в історії! — промовляє ведучий. — На бруклінській вулиці лежать розтрощені уламки реактивного літака, що зіштовхнувся з іншим авіалайнером у похмурому нью-йоркському небі».
На хвості літака — його залишку — Голлі бачить букви «ЮНАЙ».
«Літак “Юнайтед Ейрлайнз” каменем упав на затишний житловий район, внаслідок чого на землі загинуло шестеро, на додачу до вісімдесяти чотирьох пасажирів і членів екіпажу».
Тепер Голлі бачить пожежників у старомодних шоломах, що квапливо прокладають собі шлях через руїни. Кілька з них несуть ноші, до яких пристебнули вкриті ковдрами тіла.
«Зазвичай, — продовжує ведучий, — ці рейси авіакомпаній “Юнайтед” і TWA, що зіштовхнулися в повітрі, мало розділяти кілька кілометрів, але літак TWA — рейс 266 із сорока чотирма пасажирами й екіпажем на борту — сильно відхилився від курсу. Він розбився на Стейтен-Айленді».
Ще більше укритих тіл на нових ношах. Велетенське колесо літака з роздертою гумою, що досі димиться. Камера наводиться на уламки рейсу 266, і Голлі бачить скрізь розкидані різдвяні подарунки, загорнуті у веселенькі обгортки. Камера наближається до одного з них, щоб показати Санта-Клауса, прикріпленого до бантика стрічки. Санта оплавився й почорнів від кіптяви.
— Зупини тут, — каже Ден.
Бред тицяє в планшет, і великий телевізор знову показує блакитний екран. Ден розвертається до Голлі:
— Загалом сто тридцять чотири загиблих. І коли це сталося? Шістнадцятого грудня 1960 року. Рівнісінько шістдесят років тому.
«Це просто збіг», — думає Голлі, але тілом усе одно пробігають дрижаки, і вона знову думає про існування сил, котрі рухають людьми так, як їм треба, мов фігурками (чоловічими і жіночими) на шахівниці. Збіг дат, імовірно, випадковий, але чи може вона так сказати про те, що привело її до цього будинку в Портленді? Ні. Тут ланцюжок тягнеться аж до іншого чудовиська на ім’я Брейді Гартсфілд. Брейді першим зробив так, щоб вона повірила.
— Одна людина вижила, — каже Ден Белл, сполошивши її задумливість.
Голлі вказує на блакитний екран, ніби там продовжують показувати ті новини.
— Хтось пережив оте?
— Лиш на один день, — каже Бред. — У газетах його називали «Хлопчиком, що впав з неба».
— Але придумав цю фразу дехто інший, — каже Ден. — Тоді в Нью-Йорку й агломерації, крім мережевих, було ще три або чотири незалежні телеканали. Один з них — WLPT. Його вже давно немає, звісно, але коли щось було записане на відео- чи аудіоплівку, є хороші шанси знайти ті записи в інтернеті. Приготуйтеся до шоку, юна леді.
Він киває до Бреда, котрий знову починає тицяти в планшет.
Голлі ще на материних колінах (і з батькової мовчазної згоди) навчилася, що відритий вияв емоцій — це не просто ніяково і неприємно, але й соромно. Навіть після багатьох років роботи з Еллі Вінтерс вона зазвичай утримує почуття під замком і печаткою, навіть серед друзів. Тут вона з незнайомцями, але коли на великому екрані з’являється наступний ролик, вона скрикує. Нічого не може з цим вдіяти.
— Це він! Це Ондовскі!
— Я знаю, — каже Ден Белл.
Але більшість людей сказала б, що то не він, і Голлі це знає.
Вони б сказали: «О так, схожість є, так само як є схожість між містером Беллом і його онуком, або як між Джоном Ленноном і його сином Джуліаном, або між мною і тіткою Елізабет». Вони б сказали: «Закладаюся, що це дід Чета Ондовскі. Божечки, яблуко справді не падає далеко від яблуні, га?»
Але Голлі знає, і чоловік в інвалідному візку теж.
Людина, що тримає старомодний мікрофон каналу WLPT, повніша в лиці, ніж Ондовскі, і зморшки на обличчі дають підстави думати, що він на десять або й двадцять років старший. Коротка стрижка рівномірно припорошена сивиною, і лінія росту волосся посеред чола трохи виступає донизу трикутником, на відміну від Ондовскі. У нього починають обвисати щоки, чого в Ондовскі теж нема.
Позаду нього в укритому кіптявою снігу метушаться пожежні, які розгрібають пакунки й багаж, тоді як інші направляють шланги на залишки літака «Юнайтед» і два будинки, що горять позаду нього. Великий старий «кадиллак» швидкої допомоги якраз рушає, ввімкнувши сигнальні вогні.
— Це Пол Фрімен з репортажем із Брукліна, де сталася найстрашніша авіакатастрофа в історії Америки, — каже кореспондент, за кожним словом видихаючи хмарку білої пари. — На борту цього літака «Юнайтед Ейрлайнз» загинули всі, крім одного хлопчика. — Він вказує на швидку, яка зникає з кадру. — Цей досі не ідентифікований хлопчик зараз у тій машині швидкої допомоги. Він… — репортер, що кличе себе Полом Фріменом, робить драматичну паузу, — …хлопчик, що впав з неба! Укритого полум’ям, його викинуло із задньої частини літака, після чого він приземлився в сніговому заметі. Нажахані перехожі викачали його в снігу, щоб загасити полум’я, але я бачив, як його клали до машини швидкої, і можу сказати, що ушкодження виглядають дуже серйозними. Його одяг майже повністю вигорів або стопився зі шкірою.