Якщо кров тече [UK]

— Та й розумний теж. І ви не мусите розказувати мені свою історію, якщо не бажаєте, хоч я радо послухав би, якби ви заповнили певні пропуски, що мене цікавлять. Але перш ніж я розповім, що знаю, наполягаю, щоб ви розповіли, чому почали підозрювати Ондовскі.

Це логічна умова, і вона коротко викладає йому свою логіку… яка вже є.

— Найбільше це через маленьку латку волосся коло рота — вона не давала мені спокою, — закінчує Голлі. — Він ніби був наліпив штучні вуса і так сильно квапився, що не здер їх повністю. Але якщо він міг змінити всю фізичну зовнішність, то нащо йому взагалі штучні вуса?

Белл відмахується від цього рукою.

— А у вашого аутсайдера було волосся на обличчі?

Голлі насуплюється і думає. У першої людини, якою прикидався аутсайдер (з тих, що вона знає), санітара на ім’я Гіт Голмз, не було. У другого теж не було ані вусів, ані бороди. У третьої мішені була борідка, але коли Голлі й Ралф стали проти нього в техаській печері, перетворення ще не закінчилося.

— Наче ні. Що ви хочете сказати?

— Мені здається, вони не здатні відростити волосся на обличчі, — каже Ден Белл. — Думаю, коли б ви поба­чили аутсайдера голим… я так розумію, що не бачили?

— Ні, — каже Голлі, а тоді не може стриматися: — Фу.

Ден усміхається.

— Якби таки довелося, то думаю, що ви б не побачили й волосся на лобку. І чисті пахви.

— У тої істоти з моєї печери було волосся на голові. Як і в Ондовскі. Як і у Джорджа.

— Якого Джорджа?

— Я так називаю чоловіка, який доставив посилку з бомбою до школи імені Макріді.

— Джордж. Гм, розумію. — Ден ніби роздумує над цим хвильку. У куточках його губ оживає усмішка. Тоді зникає. — Але ж волосся на голові — це інше? У дітей волосся на голові росте задовго до перехідного віку. Деякі вже народжуються з волоссям на голові.

Голлі розуміє логіку і сподівається, що це справді логіка, а не ще одна грань маячні діда.

— Є й інші речі, які підривник — нехай буде Джордж — не може змінити так, як фізичну зовнішність, — каже Ден. — Він мусив одягнути фальшиву уніформу й фальшиві окуляри. Мусив мати фальшивий фургон і фальшивий сканер посилок. Мусив мати фальшиві вуса.

— Брови Ондовскі теж можуть бути фальшиві, — каже Бред, заносячи тацю. На ній стоять дві чашки чаю і тарілка з купкою складеників. — А може, й ні. Я роздивлявся його фото, доки мені очі ледь не вилізли з орбіт. Думаю, він міг розжитися імплантами й нормалізувати те, що інакше було б просто пушком. Як у немовлят брови схожі на пушок.

Він схиляється до кавового столика, щоб поставити тацю.

— Ні, ні, до твоєї робочої кімнати, — каже Ден. — Настав час виступати. Міс Ґібні — Голлі — ви мене не підштовхнете? Я добряче втомився.

— Звісно.

Вони проминають офіційну на вигляд їдальню і схожу на печеру кухню. У кінці коридору показується стілець-ліфт, котрий їздить на другий поверх сталевою рейкою. Голлі сподівається, що він більш надійний, ніж у Фредерік-білдинг.