Анатомія неоголошеної війни
- Автор: Савченко Микола Олексійович
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Українська перспектива
- ISBN: 966-7243-20-6
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Анатомія неоголошеної війни». Краткое содержание книги:
Наведено факти взаємодії командної ланки ЧФ з по-сепаратистському налаштованими організаціями, партіями та депутатами кримського парламенту і колишнім президентом Криму. Розкривається ряд серйозних помилок окремих керівників України, через які не вдалося своєчасно розв’язати проблему чорноморського флоту. особливе місце займає розповідь про скорумпованість вищих чинів чорноморського флоту, про розпродаж, розкрадання та вивезення цінного майна.
Важливу увагу приділено портретам тих, хто створював Військово-Морські Сили України, показано успіхи і патріотизм цих людей, а також їхні помилки. Читач узнає про основні етапи будівництва українських ВМС з 1991 до 1997 року.
По-перше, навіть при вирішенні питання про поділ кораблів, ВМС України, як ми розуміли, будуть зазнавати дуже серйозного дефіциту офіцерських та мічманських кадрів, адже зарплата на ЧФ, як і раніше, була у два рази вища, і цей розрив збільшувався. Якщо й могли прийти до нас, то лише ті, хто потрапив під скорочення чи мав низький фаховий рівень і не був призначений на нову посаду на ЧФ, або ті, кому треба дослужити два—три роки до пенсійного віку. Про патрiотизм тоді говорити взагалі не доводилося. Всі, хто хотів, уже давно служили в ВМС України. Тому неважко було передбачити, що коли українське керівництво не розв’яже питання про зрівняння грошового забезпечення моряків ВМС з чорноморцями, кораблі, які планувалися Україні, могли залишитися без фахівців.
По-друге, через те, що командування Чорноморського флоту вирішило не приймати на кораблі призовників з України, до кінця 1995 року в екіпажах кораблів ЧФ громадян України вже не було. А це означає, що при затягуванні переговорів стосовно фактичного поділу корабельної ланки може статися так, що на українських кораблях нікому буде служити.
По-третє, позаяк кораблі, призначені для України, безжалісно експлуатувалися, а запасних частин не було, українські ВМС при поділі могли одержати купу металобрухту, а не бойові кораблі. Про швидке введення їх у стрій говорити також не доводилося. ЗМП, комплектуючі деталі та озброєння вироблялися в Росії, а оскільки закупити їх буде дуже складно, бо за ціною вони майже золоті, то українська частина флоту могла стати найближчим часом небоєготовою.
Майбутнє як Чорноморського флоту, так і кораблів ВМС України не провіщало нічого доброго. Тривожні сигнали про загибелі все частіше звучали на флоті.
Під одним прапором: кому це треба
Як тонула “Зарница” • Чому морська піхота Чорноморського флоту не воювала в Чечні • Командування ЧФ відмовляється рятувати судна • Два млрд. доларів США не одержує Україна
У новорічну ніч на малому ракетному кораблі “Зарница” Чорноморського флоту о 4.00 внаслідок надходження забортної води через днище корпусу в машинне відділення було оголошено “аварійну тривогу”.
Тоді на українському кораблі спеціального призначення “Славутич”, який стояв по сусідству, згідно з корабельним статутом також оголосили аварійну тривогу. За кілька хвилин аварійно-рятувальна група “Славутича” прибула на допомогу екіпажеві “Зарницы”. Зважаючи на нестачу на малому ракетному кораблі водовідливних засобів, з українського корабля в машинне відділення було доставлено водовідкачувальну помпу.
Через деякий час на виручку чорноморцям на баркасі прибула аварійно-рятувальна група й зі сторожового корабля “Гетьман Сагайдачний”. Спільними зусиллями під днище корабля було заведено кольчужний пластир і о 5.30 загрозу затоплення корабля було усунено. Моряки-чорноморці щиро подякували нашим морякам за надану допомогу.
Це був не перший випадок, коли в критичний момент моряки приходили на виручку. За місяць перед тим аварійно-рятувальна група “Славутича” допомогла одному з катерів Чорноморського флоту при ліквідації осередку загоряння. Проте згодом командування “Зарницы”, очевидно під тиском згори, дивно прореагувало на надану допомогу. В газеті “Флаг Родины” з’явився матеріал про те, що ніякої допомоги не надавалося. Було неприємно і боляче читати ті рядки, що говорять про неприязнь до нас. Хоча, здавалося б, це саме в нас мала б бути неприязнь і злоба, адже тому ж “Славутичу” командування ЧФ близько тижня не давало “добро” зайти в Севастопольську бухту, відшвартуватися, і він весь цей час пробув на зовнішньому рейді. Сторожовому кораблю “Гетьман Сагайдачний” надали спершу місце біля причалу, який не був призначений для стоянки таких кораблів, потім відключено електропостачання з берега, а згодом, коли він спробував пришвартуватися до іншого причалу, ті самі чорноморці відрубали швартові кінці, створивши аварійну ситуацію. І от наші екіпажі, забувши все, що було, прийшли на виручку. А у відповідь...
Така реакція ніяк не пов’язувалася з тими останніми зверненнями офіцерів ЧФ та окремих офіцерів ВМС України до голів наших держав з проханням зберегти ЧФ єдиним і неподільним. Ми не знали точно, хто сфабрикував такий документ перед черговим раундом переговорів щодо флоту. Адже, як виявилося, деякі підписи українських офіцерів було підроблено. Мета створення такого документа була зрозумілою: російський флот продовжує залишатися в Криму, і ні про яку оренду територій не може бути й мови. Крім того, Росія не послаблює свого впливу в Криму. Наскільки небезпечною може виявитися така “єдність”, ще раз підтвердили події в Чечні, коли війська зі всієї Росії рушили на Грозний наводити “конституційний порядок” ціною крові тисяч людей.