"Грант" викликає Москву
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1967
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Григорій Г. Кулінич
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «"Грант" викликає Москву». Краткое содержание книги:
Великих втрат зазнали гітлерівці, перш ніж напали на слід підпільників.
В основу повісті В. Ардаматського покладено справжні події періоду Великої Вітчизняної війни.
— Покликати сюди чергового, швидко.
Прибіг черговий.
Полковник, який пішов його кликати, передбачливо в кабінет не вернувся.
Черговий був дуже схвильований і переляканий, його бліде обличчя сіпалось, кітель спереду забризканий грязюкою, а кисть лівої руки обмотана бинтом, промоклим від крові.
— Вибух стався о 12.14, — розказував він. — Рівно о 12 я на машині об’їжджав аеродром і приблизно за дві хвилини до вибуху проїхав повз стоянку літаків. Там біля трьох літаків працювали механіки, вони готували машини до завтрашнього перельоту на Кавказ.
— Хто знав про переліт? — спитав Релінк.
— Всі знали, — відповів черговий. — На базі про такі справи звичайно знають усі.
— Далі.
— Я від’їхав од стоянки метрів двісті, коли мою машину зупинив інженер майстерень, який…
— Прізвище інженера?
— Пфлаумер, Генріх Пфлаумер.
— Чому він був не в майстернях?
— Він шукав мене.
— Яка в нього була до вас справа?
— Він не встиг сказати. Я виліз з машини, ми тільки встигли поздоровкатися з ним, як стався вибух, мене шпурнуло на землю.
— Як поводився Пфлаумер, коли пролунав вибух?
— Його вбито.
Релінк трохи не сказав: «Прекрасно». В цей час у його мозку вже складалася версія, про яку він, мабуть, повідомить Берліну, якщо не знайде справжніх диверсантів. Ним стане Пфлаумер, але оскільки його вбито, разом з ним у могилу пішли й подробиці організації вибуху, а фоном для цього буде безтурботність командування, яке фактично залишило базу напризволяще. У такій обстановці може статися що завгодно.
— Пфлаумер був добрий працівник? — недбало спитав Релінк.
— Дуже добрий.
— Ви можете за нього поручитись?
У тоні Релінка черговий відчув погрозу і вирішив уточнити свою думку.
— Я маю на увазі, що він був грамотний спеціаліст, — сказав він.
— Отакі грамотні і виявляються головними ворогами Німеччини, — холодно і все ж примирливо зауважив Релінк.
— Пригадайте краще, які у вашого дуже доброго Пфлаумера були неприємності останнім часом.
— Ви маєте на увазі ту історію, коли він продав мотоцикл цивільній особі?
— Хоча б… Для початку.
Поки черговий розказував про те, як Пфлаумер зібрав мотоцикл з розбитих машин і потім продав його комусь у місті, Релінк уже сформулював нове звинувачення небіжчикові: передача підпільникам мотоцикла.
— Так. А ще? — спитав Релінк.
— Ще з ним було щось у Польщі.
— Що саме?
— Я тоді разом з ним не служив, я тільки чув від когось… Він там висловлював якісь помилкові думки з приводу знищення Варшави.
Розчинились двері, і в кабінет ввійшов у супроводі двох своїх заступників генерал Вітих. З їхнього вигляду можна було зрозуміти, що в місті вони були не в кіно, а займалися значно веселішою справою. З обличчя одного заступника не сходила п’яна усмішка.
Релінк відпустив чергового і, коли той вийшов, звернувся до командуючого базою:
— Що скажете, генерале?
Вітих стиснув голову руками, упав на диван і заридав…
Релінк вернувся до себе пізно ввечері і застав у своєму кабінеті генерала Штромма. «Цей нероба, як крук, чує, де пахне трупом», — подумав Релінк, але не виказуючи злості, люб’язно привітався з генералом і потім довго і розважливо роздягався біля вішалки, здуваючи порошинки з кашкета, причісуючись перед дзеркалом.
— Ну, що там? — нетерпляче спитав Штромм. — Справді жахливо?
— Щоб точно оцінити те, що сталося, туди треба поїхати, — не втримався від шпильки Релінк. — Так, це найсерйозніша подія за весь час.
— Натрапили на якийсь слід?
— Не хочу поспішати з висновками, дещо, однак, намітилось.
Та хоч скільки Штромм домагався узнати, що саме зумів вияснити Релінк, нічого певного він не почув.
— Я все-таки прошу вас поїхати на місце події, — втомлено мовив Релінк.
— Вранці поїду, — невдоволено відізвався генерал. — А зараз я більше вам не заважатиму. Бажаю успіху.
Штромм пішов вчасно. Через кілька хвилин Релінка по прямому проводу викликав Берлін, і він почув телеграфну мову свого шефа.
— Доповідайте, що трапилось? Коротше: факти і наслідки розслідування.
Релінк коротко розказав про диверсію і досить складно виклав свою версію щодо інженера майстерень Пфлаумера.
— Одній людині така диверсія не під силу, — сказав Олендорф.
— Знайдемо і решту.
— Пошукайте їх в тюрмі, — несподівано для Релінка порадили з Берліна. — Знайдете там чоловік двадцять. Покарання мусить відбутися протягом трьох днів.