Безмірна залежність

— Авжеж, нема чим пишатися. Але є одна історія, коли я дуже пишався своєю дівчиною.

— Чи не вистачить вже про неї розповідати?

— Тобі сподобається, — Ілля знову проігнорував мої заперечення. — Отже, ми були в нічному клубі, а там якраз стриптиз показували, і ведучий запрошував бажаючих на сцену. Я кажу своїй: «Іди, чого ти соромишся?»

– І вона пішла? — запитала я, і по моїх щоках мимоволі потекли сльози.

— Звичайно, пішла! Спочатку не хотіла, вона у мене була сором'язлива, але пішла і потім їй навіть сподобалося.

— Замовкни! — закричала я. — Повія твоя дівчина!

Я кинула слухавку і розридалася. Я не могла зрозуміти, що зі мною сталося. Чому Іллі це подобалося? Чому він не ревнував свою дівчину? Чому він хотів, щоб її розглядали інші чоловіки? Багно. Це було брудно. А раптом Ілля одного разу захоче, щоб так зробила і я?

«Вибач, але навряд чи я стану твоєю ідеальною дівчиною», — написала я йому.

Він не відповідав. Напевно, образився, що я слухавку кинула. Я зателефонувала, але він не відповів. І раптом мене знову накрило хвилею паніки: тепер він використає цей мій спалах як привід, аби скасувати нашу зустріч! Господи, я стільки болю пережила цього літа, що тепер чекала каверзи від Іллі у всьому. Мені потрібно було все виправити. За ніч я написала йому близько п'яти повідомлень. Я не могла заснути, серце шалено калатало, було страшно, що Ілля більше ніколи мені не відповість.

«Ілля, ти знаєш життя краще за інших. Ти пізнав цей світ. Ти говориш щиро про ті речі, про які більшість мовчить. Ілля, навчи мене жити, прошу тебе. Пробач, що кинула слухавку, я знову тебе підвела. Я хочу бути кращою. Допоможи мені, коханий. Тільки не зникай, благаю», — написала я йому о четвертій ранку, і після цього на пару годин змогла заснути.

Вранці я була розбита, я не бачила свого майбутнього без Іллі. Як тепер мені жити з тим почуттям, що я знову все зіпсувала? Все було як в тумані, але мені потрібно було працювати, йти на нараду, виглядати спокійною і впевненою. Проте я розуміла, що цей день перетвориться на тортури.

Я помилялася. О десятій ранку Ілля мені написав:

«Кохана, чого ти? Все добре! У мене просто телефон розрядився. А як тільки зарядився… Ну, ось пишу тобі. Люблю тебе, малятко».

О, це повідомлення повернуло мене до життя. Я просто здійнялася в небо від щастя, зовсім забувши про причину, через яку кинула вчора слухавку. Ця причина спливла трохи пізніше, коли я вже заспокоїлася, а Ілля написав ще одне повідомлення:

«Звичайно, я готовий навчити тебе жити. Для цього тобі всього лише потрібно роздягнутися. Адже в цьому і полягає головний секрет відносин між чоловіком і жінкою».

Невже дійсно в цьому секрет? Я залежала від Іллі, не могла без нього, але не розділяла його поглядів. До чого все це було, якщо ми такі різні, якщо ми так далеко одне від одного і ніколи не будемо разом? І якого Іллю я любила, а який він насправді? Я весь час сподівалася, що одного разу Ілля розкриється, довіриться мені, а раптом він уже давно розкрився? Раптом це і є справжній Ілля — мріє лише про секс, бажає сексу втрьох і щоб його дівчина танцювала стриптиз перед натовпом роззяв? Хіба я зможу йому це дати, не зламавши себе при цьому?