За східнім обрієм [Спомини про пережите]
- Автор: Шумук Данило
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «За східнім обрієм [Спомини про пережите]». Краткое содержание книги:
І так усі 15 чоловік в комітеті мали свої окремі ділянки роботи. У першу чергу організували похорон убитих. Столярі поробили хороші труни і на чорно пофарбували їх. По всіх бараках повивішували чорні флаги. Похоронну відправу служило трьох священиків. Труни з тілами вбитих у траурному марші пронесли по всьому лагері, а потім спустили їх у спільну могилу, викопану біля клюбу. У похоронах брали участь усі чотири тисячі каторжан. Було виголошено багато хвилюючих промов. Пізніше всі сипнули на їх труни по жмені землі і з тяжкою скорботою на душі розійшлися.
На старших бараків і секцій комітет призначив бувших бриґадирів. По тому поводу на загальних зборах сказали так: «Донині, будучи бриґадирами, ви вислуговувалися адміністрації, видушуючи з роботяг останній піт і кров, а самі жили і їли досхочу на рахунок трудівників, отож зараз вам надається можливість хоч трохи вирівняти свою провину перед своїми тружениками. Отже використайте ту можливість і послужіть для добра тих, за рахунок яких ви жили багато років».
Аґентурній службі — сексотам доручили писати замість лозунгів звернення до вольних жителів Норильська, щоб вони бойкотували лагерну адміністрацію і повідомляли уряд про їх жахливі свавілля, які вони чинять над політв'язнями-каторжанами, і розвішували ті звернення на крайніх від лагера будовах. І сексоти старанно виконували доручену їм роботу.
За перший тиждень урядування комітету ми побілили всі бараки, прибрали по зоні весь мусор, позамітали зону та навели ідеальний порядок у їдальні. Словом, все довели до ідеального порядку, якого ніколи за господарювання адміністрації не було і не могло бути. Політичний відділ комітету виготовив відповідні документи, стверджені багатьма свідками і лікарями, про свавілля і злочинні дії лагерної адміністрації і також зредаґував вимоги політв'язнів-каторжан. Основною зараз вимогою було притягнути до судової відповідальности лагерну адміністрацію за заперечування радянського ладу своєю злочинною діяльністю від імени влади і звільнення політв'язнів, навіть і тих, що боролися проти радянської влади, бо це була влада таких, як оце та адміністрація. Це була влада насильства і терору ворогів поступу і гуманізму.
А адміністрація тим часом умонтувала навкруги лагера свої гучномовці, і почала через них залякувати комітет найстрашнішими покараннями, а тим, що виступлять проти комітету, обіцяла великі пільги. Та психічна атака через гучномовці на багатьох людей діяла дуже сумно. А по телефону начальник лагера доручив старшому нарядчикові Жданову тайно організувати бойову групу із бриґадирів і у відповідний момент пов'язати всіх комітетчиків і закрити їх в ізолятор, а тоді запросити адміністрацію назад до лагера.
Жданов дуже енерґійно взявся за ту справу і почав залучати до тієї групи всіх бриґадирів. Десь за тиждень група була готова і фізично досить сильна. Бриґадири були добре відгодовані і, будучи карателями ще у німців, добре натренувалися вбивати людей. На найближче засідання комітету та група Жданова мала наскочити на комітет з ножами та підготовленими мотузками і зробити своє діло.
Про монтування тієї групи ми знали усе до найменших дрібниць. І коли б не було нашої самодопомогової організації, то вони б дуже легко здійснили свій плян. Комітет із своїм апаратом у порівнянні з ними був заслабий. Група Жданова мала своїх людей усюди, навіть і в комітеті. Їх підготовка була закроєна досить широко.
Про ту змову Жданова ми повідомили комітет і веліли по тій справі скликати загальні збори для обговорення того питання і вирішення, що робити із тими змовниками. Коли ми оповіли про силу і наміри змовників, то комітетчиків пройняв страх. Але ми заспокоїли їх і заґарантували, що все буде в порядку. Все це ми доводили до відома комітету за посередництвом Короля Костя, а Король у своїх ґарантіях перед комітетом спирався на підтримку українського населення у лагері. На загальні збори покликали Жданова і всіх його змовників. Кожному змовникові від самої його постелі і аж до клюбу і в клюбі «товаришило» і супроводило наших від трьох до п'яти чоловік, поінформованих про все і з відповідною настановою, що вони мають робити, якщо їх «підопічні» на будь-кого накинуться. Наше опікунство і веселий настрій та рішучість опікунів змовники відчули відразу і це зіпсувало їм настрій, а багатьом відняло охоту навіть і думати про здійснення своїх плянів. Але на збори прийшли всі і згідно їх пляну, чорним ходом вийшли на сцену, де сидів комітет обличчями до зібраних, і поставали метрів два за плечима комітетчиків. Але разом з ними туди зайшли і їх «опікуни», призначені нами.