Час великої гри. Фантоми 2079 року
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Час великої гри. Фантоми 2079 року». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
— Скажіть, а що сталося з Крейдою? — перевів розмову на іншу тему Фрідман. — Українська розвідка знає?
— Українську розвідку ще треба відродити. А про Крейду — нічого не відомо.
Фрідман мерзлякувато підняв комір чорного сюртука. «Який м'який, лагідний котик, — подумав Гайдук. — 1 як раптово, ніжно усміхаючись, перетворюється на безжального звіра».
— Ходять чутки, — застебнув верхній ґудзик сюртука Фрідман, — що Крейду бачили в Мексиці в оточенні Хосе Сапатерро.
Він скоса зиркнув на Гайдука — чи той заковтнув гачок з наживкою.
— Ви допоможете? — спитав Гайдук.
— Для такої святої справи не пожалію ні грошей, ні часу Але не раніше, ніж мої автоколони поїдуть по шосе Львів — Харків.
Повернувшись до теплої, затишної каюти, вони ще раз перечитали складений ними документ і завізували його своїми ініціалами на кожній сторінці.
ТАЄМНО 26 березня 2079 р., Локарно
ПРОТОКОЛ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ
Між урядом України–Руси та благодійною організацією «Клуб Локарно»
Беручи до уваги необхідність подолання наслідків Великого Вибуху і Великої Темряви;
Враховуючи критичну ситуацію, в якій опинилося людство і в тому числі Україна–Русь в результаті глобальної ядерної катастрофи;
Сповідуючи спільні ідеали демократії та сталого розвитку;
Виходячи з факту відновлення державності України–Руси та її керованості;
Бажаючи розвивати співробітництво і дружні відносини між Україною–Руссю та миролюбними демократичними державами;
Маючи волю спільно подолати брак ресурсів, особливо продовольчих та водних.
Сторони домовились:
1. Клуб Локарно не розглядатиме Україну–Русь як ворожу державу, таку, на яку повинен бути розповсюджений режим ЗОМБІ — Зони особливих міжнародно–безпекових інтересів світової спільноти.
2. Клуб Локарно визнає легітимність і міжнародно–правову суб'єктність новопроголошеної держави Україна–Русь в кордонах 1991 року і готовий співпрацювати з урядом цієї держави з широкого кола питань, що становлять спільний інтерес.
3. Співпраця відбуватиметься на взаємовигідній основі, на принципах поваги до інтересів партнерів та взаємодопомоги; обидві сторони поділяють такі євроатлантичні цінності, як демократія, свобода, верховенство права.
4. Україна–Русь відкриває свої шляхи сполучення, транзитні маршрути та телекомунікації для країн та корпорацій, інтереси яких представляє Клуб Локарно.
5. У свою чергу Клуб Локарно надає політичне, фінансово–еконо–мічне та технологічне (включаючи нові види озброєнь) сприяння державі Україна–Русь у відбудові фінансової системи, інфраструктури, сільського господарства, військово–промислового та телекомунікаційного комплексів.
6. Взаємодія здійснюється за принципом «зерно в обмін на технології».
7. Україна–Русь прихильно розглядатиме проекти, запропоновані Клубом Локарно, щодо створення спільних підприємству сільському господарстві, енергетичному, оборонному, фармацевтичному і телекомунікаційному секторах.
8. Співпраця між Україною–Руссю та Клубом Локарно починається негайно, після підписання цього протоколу президентом держави В. Волею та виконавчим директором Клубу Локарно Еммануїлом Голдстайном.
9. Для обговорення всіх практичних аспектів виконання протоколу створюється двостороння комісія, на чолі якої стоять:
Від України–Руси — начальник Розвідувального комітету (РОК, ІпСот) України–Руси, радник президента з безпеки, генерал–полковник Ігор Гайдук.
Від Клубу Локарно — екс–прем'єр–міністр Великобританії п. Гаролд Міллібранд, виконавчий секретар клубу.
Протокол не підлягає публікації в ЗМІ та ратифікації в парламентах зацікавлених країн.
Вже коли прощалися ввечері на причалі, дякуючи один одному за добре зроблену роботу Міллібранд, дивлячись кудись вбік, наче ненароком, спитав:
— Генерале, ви нічого не чули про ваш Чорнобиль? Я маю на увазі «Чорнобиль-30».
Гайдук здивовано поглянув у вічі Міллібранду наче чесний школяр, якого запідозрили у користуванні шпаргалкою, але екс–прем'єр–міністр не схотів зустрітися з його поглядом, продовжуючи вивчати архітектуру Локарно.
— Нічого не чув. А що — щось трапилось? Я думав, що про Чорнобиль всі уже забули.
— Забудьмо і ми про це, — Міллібранд з неочікуваною силою та енергією потиснув Гайдукові руку і сів до свого чорно–срібного, як катафалк, «Роллс–Ройса».