Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Виникнення фінансово-економічної кризи у світі. Центральні банки провідних країн світу та їх об’єднань (США, ЄС, Японії, Швейцарії, скандинавських країн тощо) через вичерпування існуючих монетарних інструментів поступово втрачають контроль за грошово-кредитними умовами функціонування фінансових ринків[71]. Відтак на ринках формується побоювання, що у випадку непередбачуваної ситуації провідні центральні банки не зможуть попередити негативні наслідки, як це було у США у 2007 р.
Міжнародні організації ЮНКТАД ООН[72] і ОЕСР[73] вказують на наближення початку третьої фази фінансово-економічної кризи через потрапляння світового економічного розвитку у пастку «низького зростання» розвинених країн та зростання боргових і дефляційних проблем у країнах, що розвиваються. Очікується низка обвалів фінансових ринків. Для РФ це означає тривалу непевність на сировинних ринках і зниження дохідності цінних паперів США та інших країн у Фонді національного добробуту країни. Висока непевність запанує і на російському фінансовому ринку.
Загалом у соціально-економічному середовищі Російської Федерації відбувається низка негативних процесів. Вони, за сукупністю ознак, формують соціально-економічну кризу, яка за своїм характером нагадує кризу кінця 80-х — початку 90-х років ХХ ст. у СРСР.
5.3. Суспільне підґрунтя російської агресії
Формування державної експансивної політики окремих країн ґрунтується на задоволенні низки первинних інтересів, що панують у суспільстві. Тому вияв ворожості чи пряма агресія хоча й має економічні передумови, але потребує соціального фундаменту в країні-агресорі. Російська Федерація — не виняток. Протягом останніх 25 років російське суспільство набуло рис, що обумовили масову підтримку населенням країни агресивної політики Кремля.
Імперіалістичне розуміння соціальної справедливості. Російське суспільство залишається високо диференційованим за нормами, установками і цінностями, якими воно керується[74]. Станом на початок 2014 р., російське суспільство умовно поділялося на три групи: по 40 % населення мали активну й інертну позицію, ще 20 % — змішані цінності[75]. Активна позиція не означає автоматичної підтримки демократичних процесів. До 59 % громадян РФ відносять себе до «державників», які натомість не готові жертвувати власним достатком заради надцілей держави (67 % усього населення). Мешканці країни з протилежними поглядами (умовно, «класичні» ліберали) становлять до 8 %.
Більшість росіян (47 %) прагнуть соціальної справедливості. Насамперед це ті, хто декларує «державницькі» (етатистські) інтереси і залишається інертним щодо суспільних перетворень. Однак цю справедливість вони ототожнюють із поверненням до національних традицій і Росії як імперії, що об’єднує різні народи.
У підсумку, загалом аморфне російське суспільство трансформує запит на соціальну справедливість у спотворену (нову) форму імперіалізму, що втілюється у сильній державі та не потребує від громадян жодних індивідуальних жертв чи зусиль.
Розрізненість і нечітка суспільна ідентичність. Формування уявлень громадян про себе і світ вибудовується на негативних образах. Так, низка досліджень[76] показує, що основою єдності російського суспільства тривалий час залишаються негативні уявлення про представників інших народів, що ґрунтуються на мігрантофобії та етнофобії. У суспільно-політичному контексті, переважна кількість громадян не має чіткого уявлення про власну національну самоідентифікацію чи соціально-політичну належність (60 % населення)[77].
При цьому 45—55 % мешканців демонструють схильність до егоїзму. Більшість (до 65 %) відзначає падіння патріотизму, міжособистісної довіри і відповідальності за країну протягом 15—20 років. У країні відсутня громадянська єдність та ототожнення себе з певною спільнотою. Росіяни позбавлені духу солідарності та взаєморозуміння[78]. Зокрема, до 30 % громадян заперечують будь-які параметри національної ідентифікації. Для значної частини населення статус «росіянин» розглядається не як акт добровільного вибору, а як статус за фактом (наказовий або вимушений).
У суспільстві домінують первісні (матеріальні) цінності.
Надмірний патерналізм. Колективний портрет російського населення у ставленні до розподілу відповідальності у суспільстві залишається досить однорідним. Так, громадяни переважно колективісти (77 %) і традиціоналісти (58 %)[79]. При цьому серед громадян, які не дотримуються поглядів традиціоналізму (35 %), переважає молодь і люди середнього віку (18—44 роки)[80]. Більшість у всіх вікових групах становлять прихильники «твердої руки» у країні (66 %). Натомість лише 25 % визнають першість демократичних свобод (і процедур).