З Елеанор Оліфант усе гаразд

Я знову прокинулася. Я не засмикнула штори, тому в кімнату пробилося світло, місячне сяйво. Слово асоціюється з романтикою. Я взяла себе за руку, намагаючись уявити те, що могла б відчувати, якби мене тримав за руку хтось інший. Час від часу мені здавалося, що я можу померти від самотності. Іноді люди кажуть, що можна померти від нудьги, що вони вмирають — так хочуть чашку чаю, але для мене смерть від самотності не була перебільшенням. Коли я почуваюсь так, моя голова падає мені на груди, плечі опускаються, і я відчуваю біль, фізичний біль, від нестачі контакту з людиною — я справді відчуваю, що можу впасти на землю та померти, якщо хтось не триматиме мене, не торкатиметься мене. Я не маю на увазі коханця — це нещодавнє божевілля я відсунула на задній план, я вже давно відмовилася від усіх думок про те, що інша людина могла б любити мене таким чином, — мені не вистачало людини. Масаж голови в перукарнях, вакцинація проти грипу минулої зими — єдині миті, коли мене торкалися інші люди, за котрі я ж і сплатила, і вони майже завжди були в одноразових рукавичках. Я просто констатую факти.

Людям не подобаються подібні факти, але я нічого не можу з цим вдіяти. Якщо хтось запитає у вас, як справи, ви маєте сказати: «УСЕ ГАРАЗД». Ніхто не хоче чути, що минулої ночі ви так гірко плакали, що, виснажившись, заснули, а все тому, що не говорили з людиною два дні поспіль. «УСЕ ГАРАЗД» — ось що ви кажете.

Коли я прийшла до Боба, в офісі компанії працювала жінка старшого віку, яка за кілька місяців мала йти на пенсію. Вона завжди відпрошувалася, щоб доглядати за сестрою, у якої був рак яєчників. Ця жінка ніколи не згадувала рак, навіть це слово не вимовляла, і говорила про хворобу завуальованими фразами. Уже тоді я зрозуміла, що це був звичний підхід. Нині самотність — це новий різновид раку — ганебна, неприємна річ, яка незрозумілим чином тебе охоплює. Страшна, невиліковна річ, така жахлива, що ти не смієш навіть згадувати про неї; інші люди не хочуть чути слово «самотність», бо вони бояться, що також нею заражені або що це може спокусити долю, коли вона побачить жах в їхніх очах.

Я стала навкарачки і підлізла ближче до вікна, як старий пес, а потім затулила штори, щоб місячне сяйво не проникало в кімнату. Тоді впала на ліжко й знову потягнулася за пляшкою.