Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга
- Автор: Щербак Юрий Николаевич
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: "Ярославів Вал"
- ISBN: 978-617-605-003-2
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року. Книга друга». Краткое содержание книги:
У центрі роману «Час Великої Гри» — драматична доля головного героя, генерала української розвідки Ігоря Гайдука. Діючи в період Великої Темряви та після її закінчення, беручи участь у жорстокій політичній боротьбі, наражаючись на смертельний ризик, генерал Гайдук приймає доленосне рішення…
Роман «Час Великої Гри» продовжує стильову лінію «Часу смертохристів» — поєднання магічного реалізму з гротеском, включно з «міфологічними» сценами за участю Христа і Сатани.
— Я більше кукурудзяне пійло вживаю.
— Американська звичка, — чи то з розумінням, чи осудливо мовив Голдстайн. — Хочеш «Бурбон»?
Гайдукові стало незручно: не час і не місце вередувати й перебирати сортами віскі.
— Пропоную повернутися до основної теми, — миролюбно сказав він, розуміючи, що чортів англієць, якій порівнює себе з адміралом Нельсоном (йому не на Трафальгарській колоні стояти, а сидіти посеред Лондона на колу, показуючи всім голу сраку), може зіпсувати переговори й змарнувати всі надії Гайдука на успіх поїздки. — Пропоную відкинути вбік усі емоційні оцінки, а діяти прагматично і досягти взаємовигідного компромісу. Ми відновили державність, повернули історичну назву країни, що значно розширює базу національної згоди. Ми відновлюємо Збройні Сили…
— Якою буде чисельність вашої армії? — спитав Голдстайн.
— До мільйона чоловік, включно з допоміжними формуваннями на місцях — так званими братствами, — удвічі завищив цифри Гайдук. — Ми роздаємо землю людям і озброюємо їх, щоб було чим захищати їхню землю. Ми врахували уроки 1918–1920 років, коли більшовицькі продзагони терзали Україну, викачуючи з неї хліб. Ви знаєте, що в 1918 році, за наказом Леніна, щоденно з України вивозили від 150 до 400 вагонів з продовольством? Забирали все — зерно, картоплю, яйця, корів, свиней. Німці також грабували Україну, вивозили зерно і навіть землю. Це викликало лють українського селянства. Почалися масові криваві повстання. Десятки тисяч повстанців організували загони, які боролися з Червоною Армією. Це страшні людські трагедії. Це була битва не тільки за хліб, а за саме життя. Також хочу нагадати про партизанський рух під час Другої світової війни — як у Західній, так і Східній Україні. Україна була в огні. Під час румунського і російського вторгнення та окупації Чорною Ордою ситуація повторилася. Це нам коштувало мільйони життів, але хліб виявився занадто дорогим для загарбників. Ви хочете, щоб це повторилося? Чи не краще мирно домовитись?
Його співрозмовники мовчали. Гайдук помітив, що Міллібранд робить олівцем якісь помітки. Голдстайн, здавалося, заснув під впливом віскі та власної ваги. Фрідман за весь вечір узагалі не вимовив жодного слова.
— Ми не великі шанувальники Леніна, — раптом прокинувся Голдстайн. — Але що конкретно ти пропонуєш?
Гайдук нарешті наважився ковтнути віскі, відчувши приємний аромат закопченого дерева.
— Пропоную укласти договір, спочатку таємний, між урядом Ук-раїни-Руси та Клубом Локарно. Параграф номер один: Світовий уряд не запроваджує в Україні режим ЗОМБІ. Більше того, включає Україну до «золотого мільярду» і надає нам допомогу в боротьбі з Північним союзом.
— А параграф номер два? — знову почав запалювати свою смердючу, вже згаслу сигару Голдстайн.
Гайдук зробив ще один ковток, розуміючи, що гра почалася.
— Ми укладаємо відповідну угоду з ОГБ. «Зерно в обмін на технології». Надлишки продовольства постачаємо згідно з домовленістю зі Світовим урядом. Ми хочемо стати вашими союзниками і партнерами. Сподіваємось на ваше розуміння. Як європейська і християнська країна.
— А що буде з Росією? — спитав Міллібранд. — Наскільки я розумію, у вас сформований уряд запеклих українських націоналістів, які ненавидять Росію і бажають їй загибелі.
— Росія десятки років вела згубну політику ворожнечі зі своїми сусідами. Вона мріяла — і мріє сьогодні — про відродження імперії, про гноблення України, експлуатацію і знищення її природних і людських ресурсів. Росією керували російські націоналісти, набагато запекліші, ніж українські. Це були відверті вороги Заходу. Світовий уряд для них — головний ворог. Сьогодні, незважаючи на всі російські втрати, на території північної Росії формується так звана продовольча армія, інша назва — «Вовки Півночі». Вони готуються до літнього походу в Україну. По наш хліб. Їхня ударна армія нараховує до чотирьохсот тисяч добре озброєних професійних бійців. За таких умов я не можу гарантувати доброзичливого ставлення керівництва України-Руси до Двоголового Орла. Але ми цілком нормально ставимося до російського народу і хочемо жити з Росією в мирі… До речі, прем'єр-міністре, — додав Гайдук. — Наш прем'єр-міністр — росіянин.
— А наш — шотландець, — зло кинув Міллібранд.
— Ви були б готові взамін за скасування режиму ЗОМБІ для України віддати частину вашої території, скажімо Поділля, Нідерландам, які змогли б у кілька разів збільшити виробництво продуктів харчування? — встав з крісла Голдстайн і запросив усіх до столу. — Передати в довгострокову оренду? На сто років?