Погода, яка змінила світ
- Автор: Розенлунд Маркус
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-60-4
- Жанр: История
Электронная книга - «Погода, яка змінила світ». Краткое содержание книги:
Досвідчений журналіст, цікавий оповідач Маркус Розенлунд, подорожуючи машиною часу крізь століття, демонструє, як погода руйнувала цілі цивілізації та визначала переможців воєн. Крізь сплетіння наукових фактів з історією та суспільними науками ви дізнаєтесь, який існує зв’язок між казковими тролями і кліматичними змінами, між «Криком» Едварда Мунка та виверженням вулкана, між поразками видатних полководців і примхами стихії. Втім, ця книжка – не набір сухих фактів. Пояснюючи складні речі простими словами, часом із гумором, автор застерігає проти того, що може статися, коли нехтувати глобальним потеплінням сучасності.
«Погода, яка змінила світ» – безумовний подарунок для поціновувачів художнього репортажу, кліматології та історії.
Нехай від заводських димарів і паротягів промислової революції сьогодні залишилися лише спогади, проте сажа та «чорний сніг» не втратили свою актуальність після початку відступу альпійських льодовиків у середині XIX століття. І постраждали не лише Альпи: вчені зафіксували, як сніг, що щойно випав у Гімалаях на висоті 5800 метрів, за одну ніч набув коричнево-чорного відтінку. Йдеться про так званий чорний вуглець, неорганічний вуглець, який здебільшого виникає внаслідок лісових пожеж і підсічно-вогневого землеробства, а також про наддрібну сажу, яку викидають, зокрема, дизельні двигуни та заводи.
Потемніння снігу неабияк пришвидшує відступ арктичних льодовиків. За підрахунками, Північний полюс утрачає приблизно 27 мільярдів тонн криги щороку лишень через «чорний сніг». Приблизно чверть зафіксованого глобального потепління починаючи з 1979 року спричинено зменшенням альбедо льодового покриву.
Сезон танення льодовиків у Ґренландії за останні сорок років поступово подовжився до 11 днів улітку, не останню роль у цьому відіграло «почорніння снігу». До того ж процес лишень посилюється, адже вітер видуває арктичний ґрунт, який раніше покривав сніг і крига, відносячи його на тисячі кілометрів і приземляючи на льодовики та сніг.
Коли поглянути на це все згори, вас дещо може вразити іронічність ситуації. Ну, тобто на глобальне потепління, сажу на льодовиках і решту. Усе це з’явилося ж як побічний продукт несамовитої промислової активності, характерної для нашої цивілізації останні кількасот років, принаймні починаючи з другої половини XVIII століття.
І можна ж, за бажання, розглядати промислову революцію як продовження революції наукової, що їй передувала. Остання, своєю чергою, була реакцією на потребу фінансування машини війни у жорстокому XVII столітті. Його жорстокість зумовлена повсюдним браком їжі. А дефіцит спричинила мерзенна погода, яка не хотіла поліпшуватися, – панував Малий льодовиковий період.
У кінцевому підсумку: потепління світу, танення льодовиків і підняття рівня морів спричинене тим, що 500 років тому похолодання зробило юрбу голодних європейців конфліктними. Може, трохи спрощено, зате як іронічно.
Крапля іронії є в тому факті, що все танення в Арктиці виливає в Атлантичний океан страх як багато талої води. Якщо тала вода вставить палиці в колеса Гольфстрімові – це в найгіршому разі розпочне новий, рукотворний, цикл Бонда.
Раптом ми можемо пройти коло, повернувшись на 8200 років у минуле. Хто з вас прогортав початок третього розділу – «Вас вітає голоцен», – поверніться туди, щоб збагнути, що я маю на увазі.
У цьому лісі дещо натягнутих, але не повністю хибних взаємозалежностей, варто виокремити іще одну – картоплю.
Картопля витягла Європу XVIIІ століття із замкненого кола голоду, яке тероризувало континент від початку Малого льодовикового періоду в XIV столітті. Картопля стала рясним і стабільним джерелом калорій, що уможливило ріст населення спершу в Європі, а відтак у світі. Без картоплі промислова революція заледве була б можливою, адже для заповнення цехів забракло б людей. Чи для купівлі всіх продуктів, вироблюваних заводами, чи для запуску, власне, заводів, локомотивів і згодом дизельних автобусів, які виробляли всю ту сажу. Яка розпочала потепління.
Отже, може, винною треба вважати картоплю. Я не відаю, чи або коли настане Судний день, але тоді картоплю фрі обов’язково подаватимуть.
Аби не закінчувати останній розділ у мінорній тональності, ми дамо останнє слово італійцеві Антоніо Страдіварі. Його милозвучні скрипки насправді безпосередньо пов’язані з Малим льодовиковим періодом. Подейкують, що скрипки Страдіварі так неперевершено звучать, тому що дерева, з яких майстер їх виготовив, довго росли у холоді, стаючи щільнішими і твердішими. Це дало інструментам унікальний звук. Отже, не забудьте взяти картоплю, зручно вмостіться та послухайте, наприклад, як Енн Акіко Меєрс грає «Арію» із Сюїти № 3 Йоганна Себастьяна Баха на своїй скрипці Страдіварі.
Не все у світі – зло, врешті-решт.