Таємниця янтарної кімнати
- Автор: Дмитриев В., Ерашов Валентин Петрович
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: В. Л. Кашин
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Таємниця янтарної кімнати». Краткое содержание книги:
Серед украдених фашистами унікумів була й знаменита янтарна кімната Катерининського палацу-музею у місті Пушкіно під Ленінградом.
Незабаром після закінчення війни стало відомо, що деталі оздоблення янтарної кімнати разом з іншими музейними експонатами за розпорядженням одного з найближчих поплічників Гітлера гауляйтера Еріха Коха відправлено до міста Кенігсберга (нині Калінінград). У перші післявоєнні роки було створено комісію по розшуках скарбів, украдених гітлерівцями. Комісія провела велику роботу, метою якої було повернення радянському народові його добра. Розшуки янтарної кімнати тривають і досі.
Влітку 1958 року обласна газета «Калининградская правда» надрукувала серію статей, в яких розповідалося про янтарну кімнату, її викрадення і розшуки. Потім побачив світ окремою брошурою нарис В. Дмитрієва «Дело о янтарной комнате» (Калінінградське книжкове видавництво, 1960 р). Ці матеріали знайшли широкий відгук серед читачів. До редакції газети, до видавництва, а також на адресу партійних і радянських органів Калінінграда надійшло і ще надходить багато листів. В них трудящі запитують про те, що являла собою янтарна кімната, просять докладніше розповісти про все, що пов'язано з нею, виявляють бажання допомогти в розшуках її.
Прагнучи відповісти на ці запитання, автори пропонують до уваги читачів повість «Таємниця янтарної кімнати».
Книга побудована на документальній основі. Автори її, учасники розшуків янтарної кімнати, використали численні архівні і музейні документи, в яких описується викрадений скарб і подається його історія, довідкові та монографічні матеріали з історії Кенігсберга, а також матеріали комісії по розшуках янтарної кімнати.
Користуючись нагодою, автори висловлюють глибоку подяку товаришам, які подали допомогу у збиранні матеріалів до книги. Особливо вдячні вони професорові Берлінського університету докторові Гергардту Штраусу (НДР), товаришеві Карлу-Хайнцу Вегнеру — головному редакторові журналу «Фрайє Вельт» («Вільний світ»), що його видає Товариство німецько-радянської дружби, а також завідуючій науковим відділом палацу-музею у м. Пушкіно Є. С. Гладковій.
м. Калінінград, січень 1961 р.
В. Дмитрієв, В. Єрашов
Ну, а якщо янтарну кімнату не знайдуть? На це запитання відповідає у своєму листі інженер В. Петров з Вільнюса: «Можна було б зробити другу янтарну кімнату — точну копію твору Шлютера — Туссо — Растреллі. Це можливо тому, що найбільше у світі родовище янтарю міститься у Калінінградській області. Там-таки розташований і найбільший у світі комбінат по обробці янтарю. Тому питання про спорудження нової янтарної кімнати можна успішно розв'язати, тим більше, що до виготовлення облицювання і виробів з янтарю, аналогічних тим, які були у янтарній кімнаті, можна було б залучити майстрів Ленінграда, Калінінграда, Латвії, Литви, умільців з Уралу, з Якутії, чудових північних кісткорізів, а також майстрів з інших міст і республік нашої країни».
Що ж, це можливо.
Але поки що є надія — і надія велика! — обійтися без багатомільйонних витрат на виготовлення нової янтарної кімнати. Розшуки її тривають!
Вони тривають у тиші архівів і в теплих кімнатах музеїв, у гомінливих приміщеннях редакцій і на калінінградських вулицях, серед руїн замків і в підземеллях фортів, у підвалах ще не відновлених будинків і в покинутих бункерах. Тривають з дня на день, з тижня на тиждень, з місяця на місяць. Тому, що наш народ любить своє мистецтво і пишається ним. Тому, що надбання нашої Батьківщини має бути повернено їй. Тому, що колишні палаци мають знову засяяти для свого господаря — народу, засяяти ще яскравіше і прекрасніше:
Розшуки тривають!
Ось чому один розділ цієї книги названо: «Кінцевий, але не останній». Ось чому автори не ставлять на цій сторінці слово «Кінець». Бо кінця у книги поки що немає. Але з часом життя неодмінно допише її.