Таємниця янтарної кімнати
- Автор: Дмитриев В., Ерашов Валентин Петрович
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: В. Л. Кашин
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Таємниця янтарної кімнати». Краткое содержание книги:
Серед украдених фашистами унікумів була й знаменита янтарна кімната Катерининського палацу-музею у місті Пушкіно під Ленінградом.
Незабаром після закінчення війни стало відомо, що деталі оздоблення янтарної кімнати разом з іншими музейними експонатами за розпорядженням одного з найближчих поплічників Гітлера гауляйтера Еріха Коха відправлено до міста Кенігсберга (нині Калінінград). У перші післявоєнні роки було створено комісію по розшуках скарбів, украдених гітлерівцями. Комісія провела велику роботу, метою якої було повернення радянському народові його добра. Розшуки янтарної кімнати тривають і досі.
Влітку 1958 року обласна газета «Калининградская правда» надрукувала серію статей, в яких розповідалося про янтарну кімнату, її викрадення і розшуки. Потім побачив світ окремою брошурою нарис В. Дмитрієва «Дело о янтарной комнате» (Калінінградське книжкове видавництво, 1960 р). Ці матеріали знайшли широкий відгук серед читачів. До редакції газети, до видавництва, а також на адресу партійних і радянських органів Калінінграда надійшло і ще надходить багато листів. В них трудящі запитують про те, що являла собою янтарна кімната, просять докладніше розповісти про все, що пов'язано з нею, виявляють бажання допомогти в розшуках її.
Прагнучи відповісти на ці запитання, автори пропонують до уваги читачів повість «Таємниця янтарної кімнати».
Книга побудована на документальній основі. Автори її, учасники розшуків янтарної кімнати, використали численні архівні і музейні документи, в яких описується викрадений скарб і подається його історія, довідкові та монографічні матеріали з історії Кенігсберга, а також матеріали комісії по розшуках янтарної кімнати.
Користуючись нагодою, автори висловлюють глибоку подяку товаришам, які подали допомогу у збиранні матеріалів до книги. Особливо вдячні вони професорові Берлінського університету докторові Гергардту Штраусу (НДР), товаришеві Карлу-Хайнцу Вегнеру — головному редакторові журналу «Фрайє Вельт» («Вільний світ»), що його видає Товариство німецько-радянської дружби, а також завідуючій науковим відділом палацу-музею у м. Пушкіно Є. С. Гладковій.
м. Калінінград, січень 1961 р.
В. Дмитрієв, В. Єрашов
Записки Рудольфа Рингеля.
«Я хочу спробувати розповісти про все, що довідався від свого батька про янтарну кімнату.
Мій батько, Густав-Георг Рингель, народився 18 серпня 1905 року. Професії не мав. До 1931 року працював у різних місцях. У 1931 році його висунули на керівну політичну роботу у місцевій групі НСДАП Шльосс-тайх.[22]
Під час перевороту 1933 року він перейшов з СА до СС, де служив і під час війни,[23] коли він перебував у особливій групі військ, підпорядкованій безпосередньо головному управлінню імперської безпеки. На кінець війни він був у чині оберштурмбанфюрера, мав нагороди.
Вдома батько був нестерпний, завжди прискіпувався до моєї матері і бабусі. Фактично він з нами не жив, а тільки час від часу приходив додому (Єгергофштрасе, 13). Якось у домі гауляйтера Коха, якого батько вважав своїм названим братом, він побив мою матір за те, що вона не вступила до партії. Того вечора мати вигнала батька, і він остаточно переїхав жити на Шарнгорстштрасе, 24. Це було в 1940 році.
У 1944 році під час бомбардування завалився наш будинок, і ми змушені були переїхати на квартиру батька, в яку він все одно майже ніколи не заглядав. У грудні 1944 року ми переселилися до Єльстербург-Фогтланда. В лютому 1945 року, коли впав Кенігсберг, батько несподівано з'явився, говорячи, що вибрався з Кенігсберга на підводному човні.
Під час війни батько захворів на туберкульоз, подав прохання про пенсію і одержав її. Його ставлення до мене трохи покращало, але з матір'ю він так і не помирився.
Приблизно за місяць до смерті батько розповів, що в останні дні перед залишенням Кенігсберга він нібито брав участь у захованні різних цінностей. Говорив про церкву у Кнайпгофі, про пасаж на Кенігсштрасе, про Ластадіншпейгерн та інші місця, яких я, природно, вже не можу пригадати.
Між іншим він згадував також, що янтарну кімнату, частину колекції янтарю і військовий архів було перевезено в бункер № 3 на Штайндамм. На моє запитання, де розташований бункер, він тільки посміхнувся і відповів, що мене це не стосується, я ще малий і дурний, щоб це зрозуміти. Розмова на цю тему відновлювалася ще кілька разів, але батько ставав раптом мовчазний, і бесіда обривалася.
Помер батько 17 жовтня 1947 року. Він не залишив нічого, крім одного коштовного каменя, який є у мене. Приблизно в січні чи лютому 1948 року я знайшов у підвалі книгу, в якій були надруковані на тонкому папері другі примірники наказів і донесень про їх виконання. Тут у двох записах згадувалося про вивезення янтарної кімнати. Поступово все це забулося.
Тільки на початку 1959 року, коли в журналі «Фрайє вельт» з'явилася стаття про розшуки янтарної кімнати, я знову пригадав розповіді батька, а також знайдені записки, У цей час на нашому підприємстві були товариші з райкому СЄПН, вони мені порадили про все негайно повідомити.
Тому я написав цей лист до редакції «Фрайє вельт». Незабаром з Берліна до Єльстербурга приїхали співробітники журналу, і я розповів їм, що знав. Через деякий час мене запросили до Берліна, а потім до Радянського Союзу. Я з радістю прийняв запрошення, сподіваючись хоч в якійсь мірі загладити те непоправне, що зробив мій батько.
Рудольф Рингель.
Додаю кілька документів».
«Оберштурмбанфюрерові Рингелю
Передбачається, що незабаром у Кенігсберзі буде проведено операцію «Грюн». Тому Вам необхідно здійснити акцію янтарної кімнати і доставити цю кімнату у відомий Вам Б. Ш… Після проведення операції входи, як домовлено, замаскувати, якщо будинок іще зберігся — висадити його в повітря.
За невиконання наказу Ви повністю відповідаєте. Після виконання повернетесь до відомого Вам пункту, де Вас зустрінуть, або одержите дальші вказівки».
Підпис нерозбірливий.
«До головного управління імперської безпеки.
Наказ виконано. Акцію янтарної кімнати закінчено. Входи, згідно з наказом, замасковано. Вибух дав потрібні наслідки.
Георг Рингель».
«Передано керівникові транспорту 30 ящиків з плитами янтарю і ящики колекцій янтарю згідно з наказом головного управління імперської безпеки».
Підписи охорони.
Нижче:
«Транспорт прийняв
Георг Рингель».
Рудольф Рингель приїхав до Калінінграда влітку 1959 року. Щиро, від усієї душі він намагався допомогти розшукати «бункер № 3». Але не зміг.
22
НСДАП — офіціальна назва фашистської партії; Шльосс-тайх — район королівського замка у Кенігсберзі.
23
Переворот 1933 року — фашистський путч, який закінчився загарбанням Гітлером влади; СА — штурмові загони гітлерівської партії; СС — спочатку так звані охоронні загони, потім спеціальна організація по винищенню всіх, кого фашисти вважали небажаними. Міжнародний трибунал визнав СС злочинною організацією, яка винищила мільйони невинних людей.