Бог Світла
- Автор: Желязны Роджер Джозеф
- Год: 1994
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", 1994, №3-4
- Переводчик: Лариса Маєвська
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Бог Світла». Краткое содержание книги:
Роджер Желязни — чудовий стиліст, проза його вишукана, поетична, іноді на грані експериментальної і водночас сповнена іронії та гумору. Особливий інтерес до теми богів та безсмертя привів Желязного, за висловом одного з критиків, на Парнас наукової фантастики.
Дія роману «Бог Світла» відбувається в далекому майбутньому, після загибелі людської цивілізації. Купка перших поселенців на планеті-колонії захопила контроль над досягненнями науки й техніки. Ці люди знайшли шлях до безсмертя, забезпечили собі необмежену владу на планеті й запанували над іншими людьми як боги індуського пантеону — Калі, богиня згуби і смерті; Крішна, бог пристрасті й хтивості, та ін. Однак бунтівний небожитель, Бог Світла (Будда) — повстав проти тоталітарного небесного ладу. Про все це читач дізнається, занурившись у магічний світ індуської культури й міфології, що розкривається засобами наукової фантастики і, переплітаючись з нею, надає сучасного філософського звучання творові та неповторного колориту його художній фактурі.
Що й казати, весілля вдалося на славу — грандіозне і вражаюче.
Коли гулянка скінчилася, молоді покинули Небеса, аби помандрувати трохи світом та повтішатися його розмаїттям. Не взяли вони з собою ні челяді, ані почту, — щоб подорожувати собі на волі. Не сповістили ні про свої путі-дороги, ні про тривалість медового місяця — і недарма, адже Небесна братія така ласа до всіляких жартів і витівок.
Після того, як вирушили вони, веселощі вгамувались не зразу. Вельможний Рудра, нажлуктавшись не в міру соми, вискочив раптом на стіл та й ну патякати про наречену — і такого понаплітав, що, якби Яма був присутній, слова застрягли б балакунові в горлі. А коли так, то Владика Агні дав Рудрі ляпаса, і той негайно викликав його на двобій, битися в усьому Небесному просторі.
Агні злетів на вершину гори за Канібуррхою, а Рудра став у позицію поблизу Світокраю. Коли було дано знак, Рудра пустив! у. противника свокь»— самонавідну за теплом тіла стрілу, і вона довго шугала зі свистом у повітрі, долаючи відстань, аж поки засік її за п’ятнадцять миль од себе Владика Агні та й спалив на льоту спалахом Всесвітнього Вогню; і, наче довга світляна голка, проштрикнув той спалах весь простір між ними, доторкнувся до вельможного Рудри й лишив на місці, де той стояв, купку попелу, а тоді, пролетівши далі, випалив позад нього дірку в Небесному склепінні. Отак Агні став горою за честь Локапалів і захистив її, а з середовища напівбогів було висунуто нового Рудру — замість старого, загиблого.
Одного раджу та двох верховних жерців спостигла смерть від отруєння — мальовниче було видовище, — і, щоб упокоїти їхні посинілі останки, знов запалали поховальні вогнища. Владика Крішна віднайшов свій Образ і заграв таку музику, після якої іншої вже не буває, і Гуарі Чарівна зласкавилась, відтануло її серце, і вона ще раз прийшла до нього, коли закінчив він грати. Сарасваті в роз повні своєї слави затанцювала Танок Насолоди, а після того Мара наслав видиво, відтворивши картину втечі Хельби і Будди з Небесного Міста. Це видиво, однак, багатьох схвилювало, і нові імена було внесено до списків. Затим демон з тілом юнака й головою тигра зухвало з’явився поміж них і з дикою люттю накинувся на ясновельможного Агні. Ратрі й Вішну, поєднавши зусилля, відігнали демона, проте йому пощастило втекти в безтілесність перше, ніж Агні встиг підняти на нього свій жезл.
Багато сталося змін на Небесах наступними днями.
Тека Архіваріуса, Блискучого Списа, судили Вершителі Карми й винесли йому вирок: перенестися в тіло мавпи; ще й закладено було в його мозок попередження, аби щоразу, коли захоче змінити він тіло, знову народжувався мавпою і так мандрував світом, аж поки врешті змилостивиться Небо і зніме з нього закляття. Вчинивши таке, відпустили його у південні джунглі — збавляти тягар своєї карми.
Варуна Справедливий зібрав слуг своїх, покинув Небесне Місто й оселився у якомусь краї світу. Деякі обмовники пов’язали вихід його з втечею Нірріті Чорного, Бога Тьми і Продажності, який свого часу дременув з Небес, просякнувши їх злою своєї волею та міазмами найчорніших проклять. Правда, небагато було тих обмовників, бо всі знали, _ що заслужив Варуна титул Справедливого, і той, хто ганив його, легко міг закаляти свою репутацію, отож минуло по тому всього кілька днів — і стихли всі перешепти.
Набагато пізніше вигнано було в світ й інших богів, це сталося вже в пору Небесних Чисток. А початок цьому було закладено саме в ті дні, коли на Небо знову проник Акселераціонізм.
Брахма, наймогутніший поміж чотирьох чинів божественних та поміж вісімнадцятьох господарів Раю, Творець, Владика Небес високих та всього сущого попід ними, з чийого пупа розпукується лотос, чиї руки сколочують океани, а ноги трьома кроками осягають усі світи, барабан слави якого вселяє страх у серця ворогів, той, що тримає в десниці Колесо Закону, що змією в’яже, мов припоною, катастрофи, — Брахма з плином днів почувався дедалі дужче не в своїй тарілці, його точила гризота через оту необачно дану нареченій Смерті обіцянку та її наслідки. Але хтозна, можливо, він так само вчинив би і без її спонукань. Та головним, либонь, наслідком її вчинку стало те, що в нього з’явився, хоча й ненадовго, хтось, кого він, відомий як Брахма Непогрішний, міг звинуватити у всіх своїх подальших бідах.