Війна з багатоликим звіром
- Автор: Парал Владімір
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", № 8-10
- Переводчик: Олексій Зарицький
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Війна з багатоликим звіром». Краткое содержание книги:
Над містом Усті у східній Чехії зависла руда хмара, утворена з промислових відходів, диму заводських труб, випарів забруднених річок тощо. Діти й люди похилого віку були евакуйовані з екологічно небезпечної зони в гори, де збереглося чисте повітря. Решта жителів міста піднімаються на боротьбу з рудим смогом, намагаються подолати екологічну кризу. Головні дійові особи (три подружні пари — Рогани, Бімоні й Трнки, 18-річний син Роганів Міхал та подруга Трикової Ріта) під час рудої навали змушені переселитися в одну спільну квартиру. Аморфна хмара смогу згодом обертається на чудовиськ, триметрових монстрів, які починають нападати на людей…
Ввечері в комунальній квартирі він на привітання інших лише хитав головою, вдаючи з себе важкохворого, й «знесилено» падав у крісло.
Я чую — за моєю спиною біляки тупо стрибають з гирями, й дивуюся, як це їм ще не набридло. Павла й Міхал докірливо мовчать, я до них теж більше не озиваюсь. Вони дратують мене. Коли згасає телеекран, я відчуваю під столом дотик гарячої Леониної ноги. Нас обох бере нетерплячка.
Через день, одразу ж по обіді, ми з Леоною сходимось у нашому бурому раю, скидаємо на підлогу одяг — для більшого комфорту. Голу шкіру пестить сухий жар електрокаміна, а хіть нестерпно розпирає зсередини.
Потім ми відпочиваємо у ванні з гарячою водою, їмо консервовані абрикоси.
— Я кохаю тебе, — говорить Леона, яку в такі хвилини тягне на лірику.
— Не бреши.
— Ну добре, я брешу, але коли тобі так дуже хочеться знати, то це не гірше, ніж казати нудну правду.
— З’їж краще абрикоску, — кажу я їй, аби припинити балачку. Консервованих абрикосів тут удосталь.
Раптом чую гупання в двері, та таке лунке й настирливе — не інакше прийшли інспектори ТСЗ або господарі квартири. Підходжу до дверей — Тіна.
— Відчини, Едо! Це дуже важливо.
Я відчинив, і вони миттю вдерлися: спершу Тібор Трнка, за ним Польда Штрунц з Арсеном Краліком, ота навіжена Мія Робова, нарешті Тіна з Рітою. Чоловіки мали в руках радіоантени, жінки — велосипедні ланцюги.
— У вас тут так тепло! Може, дозволите й нам погрітись? — провокував нас Тібор. — Чи виженете назад на холод?
— Хіба ми схожі на нечем? — відповів Еда, обмотуючись рушником. Бліда як мертв’як Леона горнулась у плед і цокотіла від переляку зубами.
— Сідайте й пригощайтесь чим бог послав, — посміхнувся Еда, намагаючись тримати всіх у межах товариської бесіди, а потім невимушено обернувся до Леони: — Люба, запропонуй нашим гостям абрикоси.
Члени Тіборової банди зручно розміщувались серед лахміття на підлозі, однак не випускали з рук своєї жахливої зброї. Лише Польда Штрунц відклав антену й глитав компот просто з банки.
— Дев’яту квартиру ми вже ревізували, — мовив Тібор.
— А тутешня комірчина повна абрикос! — нагадав Польда.
— Ми вам залишимо цю квартиру, — вів далі Тібор, — якщо ви допоможете нам в одній справі.
— Що ти маєш на увазі? — спитав Еда.
— Ви такі ж гніді, як і ми, тож наші інтереси співпадають, — пояснив ватажок. — Ви можете стати членами нашої групи. Однак лише умовно, щось на зразок кандидатів.
— А що від нас вимагатиметься? — поцікавився Еда.
— Я поясню вам усе трохи згодом. Разом з вами нас буде восьмеро, а це вже сила. Ми повинні захопити ввесь будинок, ви нам допоможете. Але якщо хтось надумає зрадити…
Тібор ляснув антеною по підлозі, відразу ж за ним (безумовно, вони тренувались) те саме зробили всі члени банди. Звук був моторошний.
ДИХАННЯ Є ГОЛОВНОЮ МУЗИКОЮ нашого існування і разом із серцебиттям свідчить про самопочуття, впливає на зовнішній вигляд і на взаємини з іншими людьми. Для дихальної аутосугестії пропонуємо таку формулу:
«Я дихаю абсолютно вільно… правильно… дихаю невимушено… легко й вільно… я покладаюся на власне дихання… навіть лінощі не завадять моєму диханню».
Прислухайтесь до відчуття, яке викликає у вас дихання, й спробуйте впіймати й визначити ту насолоду, яку приносить плавний рух грудної клітки, легенів, що наповнюються повітрям, полегкість видиху… Ви зрозумієте, що ця насолода справді додає сил.
АТ-7: ВИВІЛЬНЕНЕ ДИХАННЯ (слід проводити в добре провітреному приміщенні).
Приберіть одну з поз АТ, розслабте м’язи (АТ-4) й доможіться глибокого спокою (АТ-6). Дихайте у звичайному ритмі. Головне полягає в тому, щоб зосередити увагу на своєму диханні. Прислухайтесь до дихальної насолоди. При цьому — жодного насильства, ніякої манірності й неприродності. За добу ваше дихання саме трохи уповільниться й поглибиться, стане правильнішим. М’язи ще більше розслабляться, й може статися, що відчуєте приємне тепло. Вам вільно дихатиметься. Серце перейде на спокійний ритм. Відчуття спокою, свіжості й вивільнення зростатиме.
Ця вправа допоможе вам, зокрема, в конфліктних ситуаціях: а найкраще — перед ними. За допомогою АТ ви зможете створити панцир, що охоронятиме ваше дихання від зловмисних, раптових зовнішніх впливів, і буде щитом вашої чуттєвої врівноваженості. Вивільнене дихання стане основою вашого життя й потужною опорою спокою та впевненості.