Перстень Борджіа
- Автор: Нефф Владимир
- Серия: Петр Кукань #2
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00723-3
- Переводчик: Иван Иванович Сварник
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Перстень Борджіа». Краткое содержание книги:
— Джованні Гамбаріні — духівник королеви Франції! Мав слушність англійський драматург, забув, як його ім’я, який заявив: життя це пригода, яку розказав йолоп. А далі? Хвилину тому ви сказали: фатальним є те, що наміри й дії Джованні Гамбаріні, хоч як би там було, завжди суперечать тому, що наміряюся і роблю я.
— На жаль, це так, — сказав Джербіно. — Нехай ваша світлість ласкаво зважить, що останніми роками Франція стала вирішальним чинником у питанні збереження європейського миру, врятувати який ваша світлість намагається на свій власний суворий спосіб, про що ми вже тут говорили. Вашій світлості, очевидно, відомо, що в колах, які все добре знають, вибух війни між католицьким і протестантським світом очікується протягом найближчих чотирьох років, бо в двадцять першому році мине термін угоди Іспанії з Голландією. Уся Європа озброюється і готується до кровопролиття, якого досі не бувало. Цю безвихідну ситуацію може вберегти лише сильна Франція на чолі з міцною владою, яка б щонайрішуче протиставилася войовничим забаганкам іспанських і австрійських Габсбур–гів.
— І турецький канчук, який змусив би розсварені європейські народи до єдності і злагоди, — мовив Петр.
— Не хочу дискутувати з вашою світлістю, — сказав Джербіно, — свій погляд на це я вже висловив. Але хай там що, а старій і культурній Європі важливо уладнати конфлікт без турецької інтервенції. Звичайно, як я казав, це залежить від сили й рішучості Франції. От тільки владу королеви–регентки аж ніяк не назвеш сильною й розумною. Королеві–регентці бракує власного погляду, і замість продовжувати традиційну французьку антиавстрійську й анти–іспанську політику, яку особливо енергійно провадив її трагічно загиблий чоловік — насмілюся зауважити, що, на думку досвідчених політиків, королева сама не без гріха у його ганебному вбивстві, — вона, навпаки, запобігає перед іспанцями й австрійцями, слухаючись нашіптувань підступних радників, якими себе оточила. Мушу сказати з болем, що це поспіль італійці, найвідомішим і найненависнішим французькій громадськості є такий собі Кончіні, звичайнісінький чоловік з вулиці, кажуть, колишній лакей.
— Про цього Кончіні я вже чув, — зауважив Петр.
— Звичайно, — сказав Джербіно. — Кожен про нього чув, а дехто й знає, що від смерті нещасного короля Генріха справжнім володарем Франції був саме він. За останній рік чи два могутність цієї людини значно впала, чи тому, що королева врешті помітила його мерзенну суть, чи він просто перестав їй подобатися, через що вона відсунула його на другорядну роль, одначе Франція не отримала від цього жодної користі, бо на місце Кончіні тихенько сів наш любий кардинал Джованні Гамбаріні. Будучи її духівником, він звичайно ставиться поблажливо до королевиних грішків і дбає передусім лише про те, щоб вона протрималась біля стерна якомога довше і щоб її син Людовік XII, що підростає, з яким вона поводиться як із дитиною і якому наказує щоденно давати ляпаси, ріс безпорадним і самотнім. За цих обставин, певна річ, надії на рішуче й рятівне втручання Франції пусті й марні; очевидно також, що Габсбурги бачать у цій ситуації єдину нагоду роздерти Францію на шматки. Цитата, наведена перед цим вашою світлістю, цілком доречна. Життя є справді пригодою, яку розказав йолоп. Обставина, що така нікчемна людина, як Джованні, сьогодні є стрілкою терезів, на яких важиться європейський лад і мир, це справді ускладнення, якого не могли передбачити люди, наділені здоровим глуздом.
Величавий старець кивнув своєму молодому протеже, що їм пора, і, підвівшись, кількома вишуканими висловами подякував Петрові за гостинний прийом, а на закінчення висловив жаль з приводу того, що їхнє з Паккйоне посольство виявилося марним, бо його світлість пан да Кукан явно не поворушиться для того, аби відпустили ув’язнену папську делегацію, що вельми зміцнило б авторитет Його святості, настільки підупалий після цього інциденту, що всі пастирські листи й відозви, якими принижений папа пробує помирити посварених християн, неминуче залишаються голосом волаючого в пустелі.