Викрадачі

Вибач! Я мало не забув про свою мету: поділитися з тобою красою цього ранку. Зранку я гуляв, дійшов до Зали для гри у м’яч,[84] освіжився після того, як до пізньої ночі сидів у театрі, і відчув, моя люба, що мені вже важко врешті-решт лягати спати так пізно, тому що прокидаюсь я завжди рано. Краще б я вчора ввечері був поряд з тобою; можливо, завтра ввечері я буду знов читати тобі, сидячи біля твого веселого каміна, або мовчатиму, просто спостерігаючи твої думки. Будь ласка, сідай так іноді, коли я не можу посидіти разом із тобою.

Знов я ухиляюся від теми. Підходячи до Зали для гри у м’яч, я побачив родину горобців, яку годував якийсь старенький добродій — він, можливо, бачив останню атаку Наполеона й колись виглядав справжнім франтом у трикутному капелюсі. Ти сміятимешся з моїх невинних фантазій. Побачив я у парку й молодого священика (який міг би нас обвінчати у якійсь іншій реальності) — він крокував так швидко, що весь час буцав свою сутану. Напевно, кудись вельми поспішав. Я ж, навпаки, не поспішав, тому присів на лаву й десять хвилин мріяв, незважаючи на холод — про деякі з тих мрій ти, напевно, можеш здогадатися. Будь ласка, не смійся з моїх жадань.

Тепер я повернувся додому, зігрівся, поснідав — потрібно вже готуватися до денних зустрічей і роботи, під час якої я мріятиму про тебе невпинно, а ти зовсім про мене забудеш. Проте сподіваюся, що назавтра матиму для тебе новину, яка тобі сподобається; принаймні, одна з моїх сьогоднішніх зустрічей пов’язана із цією новиною. Вона пов’язана також із новітнім живописом, з картиною, яку я, можливо, подам цього року до Салону. Ти пробачиш мені цю спробу зберегти таємницю! Але мені буде в радість обговорити її з тобою, вона настільки важлива, що я змушений просити, аби ти завітала до студії завтра вранці між десятою й дванадцятою, якщо будеш вільна, суто у справі. Справа та вельми пристойна, оскільки Ів просив мене, щоб ти оцінила цю роботу. Я вкладаю в конверт адресу й маленьку схему — ти погодишся, що цей квартал живописний і дуже приємний.