Щоденник моєї секретарки
- Автор: Капрановы Братья
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-1515-30-6
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Щоденник моєї секретарки». Краткое содержание книги:
Не знаю, як інші чоловіки, але я не знаю більш ефективних ліків від життєвих загострень, ніж етиловий спирт концентрацією біля сорока відсотків за об’ємом. І навіть Пашин негативний приклад не переконає мене у зворотному. Бо ж передозування перетворює на отруту будь–які медикаменти у той час, коли вивірена кількість отрути лікує навіть від онкології. Часте вживання викликає залежність і від, наприклад, кави, тоді як своєчасне вливання алкоголю лікує від похмілля, і не тільки.
— Знаєш, інколи мені здається, що я — деміург. Якщо розмовляю з дружиною — можу передбачити розмову від початку до кінця. Як у театрі. А коли Паша починає гуляти — навіть кожну дію спрогнозую. Кожну репліку з залу.
При цих словах Олесь чомусь опустив очі, але я не став себе напружувати здогадками про причини цього.
— І врешті я втомився передбачати. Давай вип’ємо за позбавлення від цієї звички. Ну їх на фіг, ці передбачення!
Я випив, і хлопець простягнув руку за пляшкою.
— Будьмо! — сказав я. — Не знаю, як ти, а я налаштований сьогодні сильно напитися.
— Я теж, — пробубонів поет.
— Е, ні, — заперечив я. — Я маю право напитися. Я — майже двадцять років одружений. А ти одружений?
Він заперечливо помотав головою.
— Отож. Так поясни мені, яке право ти, парубок, маєш напиватися?
— Бо інакше я застрелюся, — відповів Олесь.
— Тоді законно, — я знову приклався до горлечка, відзначивши, що переходжу за половину пляшки. Гарна динаміка. В голові поступово утворювалася приємна порожнеча.
— А якщо нап’юся, то застрелю Пашу, — додав поет, хильнувши у свою чергу коньяк довгим, тягучим ковтком.
Я зіщулився і зазирнув у хлопцеві очі. Що там хотів побачити? Напевне, відблиск гумору. Жартувати на тему боса завжди заведено серед підлеглих. Щоправда «застрелю» — жарт доволі специфічний, та й називати начальство Пашею Олесь раніше не наважувався, навіть при мені. Але навіть найменших ознак гумору у його погляді не читалося.
— А де ж ти пістолет візьмеш? — запитав я якомога легковажніше.
— Візьму, — субтильний поет затримав у своїх руках пляшку і хильнув це раз поза чергою.
— Але для початку візьми шоколадку, — порадив я.
Добре, коли знаєш, кого саме треба пристрелити, щоб тобі полегшало. Я раптом спробував скласти перелік тих, кого варто було б пристрелити мені. Ірка… Ну, якщо без наслідків у вигляді кримінальної відповідальності, то ідея цілком продуктивна. Хоча ні. На кого ж я тоді перепишу майно, щоб все–таки стати бідним депутатом?
Я посміхнувся власним думкам. У п’янці «на результат» кожен переслідує свою мету. А й справді, якщо спробувати, немов у дитинстві, уявити себе деміургом і скласти план масштабної помсти?
Стріляти — це неправильно. Це — вплив романтичних історій про криваву помсту. У дитинстві під час життєвих криз жоден з нас не хоче стріляти. А навпаки, як там заповів Том Сойєр? Самому вмерти, щоб усі плакали і нарешті зрозуміли, кого вони насправді втратили.
Але хто буде плакати за мною?
Ірка... Ірка плакати не буде, це шкідливо для обличчя — залишає зморшки. Хіба кілька сльозинок на похороні для пристойності... Проте для цього треба узгодити час смерті з її знімальним графіком. Щоб вона була у Києві і не виявилася зайнятою на майданчиках чи в офісі.
Богдан... Не певен, що мій син взагалі помітить цю подію. Можливо, якщо про неї напишуть на ігрових сайтах чи заспіває модна група. Є щоправда шанс, що саме в ці дні знадобляться гроші, і він спитає про тата... Знов–таки дату смерті треба узгодити з графіком фінансування сина.
Катька... Катька заплаче, це точно. Заплаче зокрема тому, що більше не плакатиме ніхто, і тут вона має певний ексклюзив. Але в її сльозах буде великий відсоток полегшення. Ну справді, я і не живу з нею нормально, і не кидаю. Вічна коханка без жодних особистих перспектив, невже це доля, на яку заслуговує така жінка? Вона ж цілком ще конвертована, і навіть залицяльники сякі–такі періодично на обрії з’являються. Дехто навіть буває продемонстрований мені — певно, з метою викликати ревнощів Ну то що зробить Катька, одплакавши своє гірко, а проте обережно, щоб не порушувати конспірації? Найвірогідніше, прихилиться до когось із залицяльників, а якщо трапиться неодружений, то й вийде заміж. Хоч би навіть і за цього останнього — старпера зі страхової компанії. А може, знову у коханки піде — на півставки коханка, а на пів — тяглова кобила, агент з особливими повноваженнями і майстер на всі руки. Як оце зараз при мені...
Хто ще може заплакати?.. Партнери по бізнесу? Не смішно. Ці обмежаться вінками. Щоправда дорогими і представницькими. Що не так вже й погано.