Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
А як ні - на конях прийдуть, -
хто опише коней цих,
Хто вправніший в гонах кінських,
як не вершниці-жінки,
Що із сідел не зсковзають! Амазонок пригадай,
700 Що мужів воюють кінно, як Мікон їх змалював.
Ех, найкраще б розложити тут їх покотом усіх
І загнати наші свердла в це трухляве колоддя!
Починається гра.
Хор жінок
АНТОДА II
Будеш злить - клянусь богами,
Вепра нашої відваги я спущу на тебе
І задам такого чосу, що гукатимеш сусід.
Скиньмо й ми, жінки, одіння, - хай запахне і від нас
Жінкою, що з люті й сказу ладна гризти і кусать.
Хто торкнуть мене посміє, -
Не вгризе ні часнику,
710 Ані чорних квасолин.
Скажеш слово ти лихеє, - вся я жовчю аж киплю!
І, мов жук в орла старого, в тебе кігтями вчеплюсь. [348]
Провідця жінок
АНТЕПІРРЕМА II
Зовсім вас я не боюся! Таж зі мною Лампіто
Й благородна Ісменія, юна подруга із Фів.
В тебе ж сил не видно збройних.
Хоч сім раз ти їх скликай -
Не діждеш нікого, всім-бо ти сусідам остогид!
А як вчора в честь Гекати мала свято справить я
Й від сусідів запросити в товариство для дітей
720 Милу й лагідну дитину, - беотійського угра:
«Ні, не можна, - ви сказали, - так ухвалено всіма».
Та відвикнете ви скоро від усіх таких ухвал,
Тільки візьмемо за барки та скрутнемо в'язи вам.
Гра.
ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
Лісістрата виходить з брами.
Провідця жінок
О провіднице наших постанов і дій,
Чому виходиш з дому ти засмучена?
Лісістрата
Від ваших дій і розуму жіночого
Я місця не находжу, все журюся я.
Провідця жінок
Що ти сказала, що?
Лісістрата
Ах, правду, правду лиш!
Провідця жінок
Що ж трапилось? Скажи одверто подругам!
730 Казати сором, а ще тяжче змовчати.
Провідця жінок
Та говори, нещастя не ховай від нас.
Лісістрата
Горять жінки жагою - ось вам коротко. [349]
Провідця жінок
О Зевсе!
Лісістрата
Чого волаєш Зевса? Ах, що є, то є!
Я вже не знаю, як надалі стримувать
їх від мужчин, - тікають та ховаються.
Одну ледь відтягла я від проламини
В тім мурі, що хистить печеру Панову,
По линві інша спритно вже спускалася,
А та переметнулась; та - горобчиком
740 Перелетіть до Орсілоха зважилась, -
її за коси вчора ледь я втримала.
Щоб їм додому повернутись, приводів
Вони знаходять безліч. Ось іде одна.
Гей, ти, куди побігла?
З брами виходять кілька жінок.
Одна з жінок
Я додому йду.
Удома шерсть мілетську залишила я, -
Чи не поточить міль її?
Лісістрата
Яка там міль!
Іди назад!
Жінка
Вернуся миттю я, клянусь!
Лише на ліжку поваляю трошечки...
Лісістрата
Не поваляєш! І не підеш зовсім ти!
Жінка
750 То шерсть моя пропала?
Лісістрата
Так і треба їй.
Друга жінка
Ой лишенько, ой лихо! Льон нечесаний
Я залишила дома! [350]
Лісістрата
От іще одна
Спішить додому - треба їй чесати льон.
Назад! Вертайсь!
Друга жінка
Клянуся Світлоносною, -
Я тільки трохи почешу й назад вернусь!
Лісістрата
Ні, не почешеш! Лиш одній почати дай, -
Тоді і кожній жінці теж захочеться.
Третя жінка
Затримай роди, породіль владичице,
Щоб я дійшла до місця відповідного.
Лісістрата
760 Ти що верзеш?
Третя жінка
От зараз я родитиму.
Лісістрата
Та не була ще вчора ти вагітною!
Третя жінка
А нині... Лісістрато, відпусти мене
Мерщій до повитухи!
Лісістрата
Ну, й речиста ти!
Це що тверде у тебе?
Третя жінка
Та хлоп'я, либонь!
Лісістрата
Не те, клянусь Кіпрідою! Неначе мідь,
Видзвонює. От зараз ми побачимо.
(Обмацує її).
Ганьба! Шолом священний ти пристроїла
Й вагітна, кажеш? [351]
Третя жінка
Та клянусь, вагітна я!
Лісістрата
Ну, а шолом для чого?
Третя жінка
Якби трапились
770 Пологи в місті, немовля родивши, я
В шолом поклала б, як в гніздо голубонька.
Лісістрата
Ото ще вигадала! Ясно, в чому річ!
Лишайся ж тут на день родин шоломових.
Виходять ще жінки.
Четверта жінка
Не згодна більше спати я в Акрополі
З часу, як змій на варті я побачила.
П'ята жінка
А я, нещасна, від сичів загину тут,
Весь час квилять і стогнуть, - не засну ніяк.