Комедії
- Автор: Аристофан
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Переводчик: Б. Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Комедії». Краткое содержание книги:
Комедії
1) Ахарняни. Переклад А.Содомори (1980)
2) Хмари. Переклад Б.Тена (1980)
3) Оси. Переклад В.Свідзинського (1980)
4) Мир. Переклад А.Содомори (1980)
5) Лісітрата. Переклад Б.Тена (1980)
6) Жаби. Переклад Б.Тена (1980)
Хор стариків
Змок до рубця я, весь тремчу.
Хор жінок
Але ж у тебе є вогонь, -
Ну, й грійся біля нього!
Танець жінок і чоловіків під бубни й тимпани.
ЕПІСОДІЙ ПЕРШИЙ
Афінськмй радник, хор стариків і вартові.
Радник
Чи прийде край розбещенню жіночому,
Гучним тимпанам, оргіям Сабазія, [333]
Адонісіям у жінок на поверсі?
410 Хіба не чув недавно сам у раді я:
Тут Демострат говорить, чи не час пливти
В Сицилію, а там жінки, танцюючи,
Кричать: «Ай-ай, Адоніс!» Пропонує він
З Закінфа збройних набирати воїнів,
Жінки ж сп'яну галасують з поверхів:
«Ой-ой, Адоніс!» Так перемогли вони
Жовч Холозіга, всім богам немилого.
Оце ж вам невгамовна їх розбещеність!
Провідця стариків
А що сказав би ти, якби їх вдачу знав?
420 І лаяли вони нас, і водою з глечиків
Нас обливали, - ось одежу мокру ми,
Немовби пелюшки дитячі, трусимо.
Радник
Клянуся Посейдоном - так і треба нам!
Самі ж бо ми жінкам допомагаємо
Сваволити, розпусти їх самі вчимо,
А потім ще з їх витівок дивуємось.
От інший до золотаря звертається:
«В дружини, вчора ввечері за танцями,
В намисті, золотарю, що ти лагодив,
430 Шпиньок маленький вискочив із застіжки.
А я на Саламін повинен їхати.
Як буде час, зайди до неї ввечері
І той шпиньок їй постарайся вставити».
А інший до чоботаря звертається,
До парубка з природдям недитинячим:
«В моєї жінки, чоботарю, тисне щось
В підйомі і мізинчика їй ніжного
Намуляло. Отож зайди опівдні ти
І розтягни їй трохи, щоб вільніш було».
440 Оце й доводить до таких-от наслідків:
Ось я, ваш радник, я сьогодні йду сюди
Подбати про платню для корабельників,
А тут жінки позачиняли брами всі.
Та справи це не спинить. Дайте лом сюди!
Ох і навчу ж їх я зарозумілості!
(До вартового).
Ти що ж роззявив рота, бевзню, й дивишся?
Оце ти й знаєш тільки, що шинків глядиш? [334]
А підкладіть-но ломик там під брамою
Й підважте звідти разом, я ж ізвідси вам
450 Допоможу!
Ламають браму.
Лісістрата
Даремно ви стараєтесь!
Ось я й сама виходжу. То навіщо ж лом?
Не лома треба тут, а думки й розуму.
Радник
Ну й справді ж ти мерзотниця! Гей, лучник де?
Схопити і зв'язати ззаду руки їй!
Лісістрата
Клянуся Артемідою: рукою-но
Торкни - й заплачеш, хоч і урядовець ти!
Зчиняється бійка. Вартові відступають.
Радник
(до вартового)
А ти й злякавсь? За поперек хапай її!
А з ним і ти! Удвох її здолаєте!
Виступає Калоніка.
Калоніка
Клянусь Пандросою - лиш пальцем ти її
460 Торкнеш - і весь облитий утікатимеш!
Знову бійка. Вартові відступають.
Радник
От, ще й облитий! Де ж це другий лучник дівсь?
В'яжи раніш оту, що розбалакалась!
Лісістрата
Фосфорою клянуся: лиш мізинчиком
її зачепиш - і попросиш вмитися!
Радник
А ще чого? Де ж лучник той? Тягни її!
Я вас вгамую, не втекти від мене вам!
Штовханина. [335]
Калоніка
Клянуся Таврополою - торкнеш її,
То я тобі всі патли повисмикую.
Та ж гра.
Радник
От знов нещастя! Лучник вже й останній зник!
470 Та ми перед жінками не поступимось.
Шикуймось в лави, скіфи, й сміло киньмося
На приступ.
Лісістрата
Знайте ж ви, клянусь богинями,
Жінок у нас в засаді аж чотири є
Загони, з ніг до голови озброєних.
Радник
Скрутіть же, скіфи, руки їм за спинами!
Лісістрата
Сюди, відважні бойові союзниці!
Бублейниці, городниці, перекупки!
Пирожниці, корчмарки і лоточниці!
Тягніть, товчіть їх, всі гуртом їх смикайте.
480 Без сорому їх лайте, рвіть і дряпайте!
З Акрополя вибігають жінки. Бійка. Вартові відступають.
Лісістрата
Спиніться, годі, з трупів не знущайтеся!
Радник
Яке нещастя! Профана баталія!
Лісістрата
А що ж гадав ти? Сподівався стрінути
Рабинь покірних? Чи не знав, що лютою
Буває й жінка?
Радник
Аполлоном свідчуся -
Буває, особливо ж як під чаркою.
Провідця стариків
Багато зайвих тратиш слів, наш раднику поважний!
Навіщо з цими звірами вступати у розмови? [336]
Хіба забув, як нам вони купелю влаштували,
490 Як раптом викупали нас в одежі і без мила?
Провідця жінок
Отож не слід, мій голубе, вам руки простягати
На ближніх! А зачепиш - сам красуйся синяками.