Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.
5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз’яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховній роботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органу внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом строку відбування ними покарання.
6. Засуджені зобов’язані: додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.
1. Виконання покарання у виді виправних робіт регулюється Кримінально-виконавчим кодексом України, а також Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (далі — Інструкція), затвердженою наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р.
Застосування виправних робіт як виду кримінального покарання має майже вікову практику і досвід виконання. Називалися вони по-різному —«обов’язкові громадські роботи», «примусові роботи без тримання під вартою», але сутність їх залишалася незмінною — примусова праця з проживанням вдома. Більшість дослідників вважають виправні роботи майновим стягненням, «замаскованим штрафом», «штрафом у розстрочку», оскільки вони вписуються в різновидність штрафних санкцій. Виправні роботи у практиці застосування кримінальних покарань посідають значне місце, нині вони передбачені у 97 санкціях статей Особливої частини Кримінального кодексу України. Історично доведена їх доцільність і «життєздатність» — вони завжди були і залишаються альтернативою позбавленню волі (особливо його коротких строків) стосовно осіб, які вчинили нетяжкі злочини і виправлення яких було можливе без ізоляції від суспільства за участі в суспільно корисній праці з громадським впливом трудового колективу. Нині одним із проявів гуманізації каральної політики держави є поступове зниження на засудженого карального впливу право- обмежень, що складають зміст виправних робіт.
2. Виправні роботи застосовуються лише як основна міра кримінального покарання у разі: а) коли така міра покарання передбачена санкцією статті кримінального закону; б) призначення більш м’якого покарання, ніж те що передбачене у санкції відповідної статті Кримінального кодексу України (ст. 69 КК); в) заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення (обмеження) волі більш м’яким покаранням (ст. 82 КК); г) заміни штрафу виправними роботами у випадках злісного ухилення від його сплати (ч. 4 ст. 53 КК); д) заміни більш м’яким покаранням обмеження чи позбавлення волі стосовно звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті (ч. 4 ст. 83 КК); є) звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).
3. Строк призначення виправних робіт складає — від 6 місяців до 2 років, з відрахуванням із заробітку засуджених від 10 до 20%, стосовно неповнолітніх від 16 до 18 років — від 2 місяців до 1 року, з відрахуванням із заробітку від 5 до 10% в дохід держави протягом строку відбування покарання. Вибір розмірів відрахувань встановлює суд, залежно від обставин кримінальної справи: характеру і тяжкості вчиненого злочину, особи винного, матеріального, майнового, сімейного становища і вимог закону про індивідуалізацію покарання.