Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді
- Автор: Ялом Ирвин
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2018
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді». Краткое содержание книги:
Затишний кабінет. Навпроти вас на м’якій та зручній кушетці сидить він — психотерапевт, той, хто вислухає історію ваших страждань, допоможе… Йому ви готові повністю довіритися. А як щодо нього? Чи так само ваш лікар відвертий з вами?
За допомогою історії Ернеста Леша, досвідченого фахівця, автор відкриває перед читачем загадковий і не завжди привабливий зворотний бік психотерапії. Які таємниці минулого приховує Ернест, про що він думає під час чергового сеансу, дивлячись на свого пацієнта? І, зрештою, хто такий терапевт: бог чи людина зі своїми хибами та слабкостями? Перед вами – психотерапія без прикрас.
А ще Норма й гадки не мала про його «рахунок для покеру». У період між двома своїми шлюбами Шеллі накопичив невеликий капітал — шістдесят тисяч доларів. Він був класним продавцем програмного забезпечення… звісно, коли йому спадало на думку попрацювати. Коли вони одружилися, двадцять тисяч стали його внеском до сімейного бюджету, а сорок тисяч перетворилися на «покер-фонд», який він приховував від Норми в банку «Wells Fargo». Він гадав, що ці сорок тисяч вічні, що ці кошти завжди допоможуть йому вибратися з будь-якої «чорної смуги». Протягом п’ятнадцяти років так і було — до сьогодні, коли «чорна смуга» перетворилася на «пекельну»!
Ставки поступово зростали. Він намагався висловлювати м’який протест, проте йому було соромно перетворювати це на трагедію. Щоб гра лоскотала нерви, всі мають робити високі ставки. Програш має чогось навчати. Однак проблема полягала в тому, що решта хлопців були багатіями: ставки, які для нього були високими, їм видавалися копійчаними. Що він міг удіяти? Принизити себе, сказавши: «Вибачайте, хлопці, але мені бракує грошей, щоб грати з вами в карти. Я надто бідний, я боягуз і повний нуль, я належу до іншого світу». Ні, він ніколи не зважиться це сказати!
Тепер його «покер-фонд» був порожній, за винятком чотирьох тисяч доларів. Дякувати Богові, що Норма так і не дізналася про існування цих сорока тисяч, бо інакше давно вже пішла б від нього. Норма ненавиділа азартні ігри, бо її батько втратив їхній будинок через торгівлю на фондовому ринку: ні, він не грав у покер (батько був дияконом у церкві, порядним і працьовитим чолов’ягою), але фондовий ринок, покер — байдуже, про що саме йдеться! На думку Шеллі, всі ці ринки були для слабаків, яким бракувало сміливості, аби грати в покер!
Він намагався зосередитися; найближчим часом йому конче треба знайти десять тисяч доларів, бо він відтермінував чек тільки на чотири дні. Що треба було зробити, то це взяти гроші звідти, куди Норма не зазиратиме принаймні зо два тижні. Шеллі знав (він знав напевне, і так траплялося не раз), якщо йому вдасться підняти ставки і зіграти в наступну гру, йому обов’язково пощастить, він виграє купу грошей, і все знову буде добре.
О п’ятій тридцять ранку він дістався додому і вже знав, що робитиме. Найкраще і єдине рішення за цих умов — це продати частину акцій в «Imperial Bank». Близько трьох років тому Віллі купив цей банк і порадив Шеллі вкласти в нього кошти. Віллі гадав, що за кілька років зможе подвоїти свої інвестиції, коли банк стане публічним. Отже, Шеллі придбав тисячу акцій, витративши на це свій «шлюбний внесок» — двадцять тисяч доларів. Він не приховував захвату, розповідаючи Нормі про цінну інсайдерську інформацію, що її отримав від Віллі, а також про те, скільки вони з ним на цьому зароблять.
Звичка Шеллі опинятися не в тому місці й не в той час знову його підвела: цього разу спалахнув скандал через заощадження і кредити. Банк Віллі добряче хитнуло: ціна його акцій знизилася з двадцяти до одинадцяти доларів за акцію. Щоправда, зараз за одну акцію можна було отримати п’ятнадцять. Шеллі поставився до цієї втрати досить спокійно, розуміючи, що Віллі теж втратив чимало грошей. Водночас він не розумів: чому, чорт забирай, він хоча б раз у житті не може нормально заробити, навіть коли йдеться про діяльність одного з його найкращих друзів? Усе, до чого він торкався, перетворювалося на лайно.
Шеллі вирішив не лягати спати до шостої, аби зателефонувати своєму брокеру Ерлу, щоб той розмістив оголошення про продаж акцій за ринковою ціною. Спочатку він планував продати тільки шістсот п’ятдесят акцій — цього буде досить, аби отримати десять тисяч, яких йому бракує. Та вже під час розмови вирішив продати тисячу акцій — таким чином він поверне собі десять тисяч, що їх треба заплатити, і на додачу ще п’ять — цього вистачить на ставки під час наступної гри.
— Хочеш, щоб підтвердив продаж акцій телефоном, Шеллі? — писклявим голосом поцікавився Ерл.