Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Норма знала про його потяг до азартних ігор. Вісім років тому, перш ніж вони одружилися, вона мала довгу розмову з його колишньою дружиною. Та пішла від Шеллі за шість років до того, коли під час круїзу на Багами вони залишилися голі й босі «завдяки» чотирьом валетам.

Шеллі справді кохав Норму, і всі його обіцянки були абсолютно щирими: відмовитися від азартних ігор, записатися до «Анонімних гравців», передати їй усі статки й дозволити займатися фінансовими питаннями. А потім (то було щось на кшталт акту доброї волі) Шеллі сказав, що попрацює над своєю проблемою з будь-яким психотерапевтом на вибір дружини. Норма обрала спеціаліста, до якого й сама зверталася кілька років тому, і кілька місяців він сумлінно ходив до того мозкоправа, реального недоумка. Марна праця — Шеллі навіть не пам’ятав, що вони тоді обговорювали. Утім, то була вигідна інвестиція: так вони скріпили свою угоду, а він довів Нормі, що ставиться до своїх обіцянок з усією серйозністю.

Здебільшого Шеллі вдалося дотримати слова. Він відмовився від азартних ігор — щоправда, за винятком покеру; припинив робити ставки на футбольні й баскетбольні матчі. Шеллі попрощався зі своїми букмекерами Сонні й Ленні; він більше не їздив до Веґаса чи Ріно. Він скасував передплату на «The Sporting Life» і «Card Player». Єдиною спортивною подією, на яку він продовжував робити ставки, був Відкритий чемпіонат США з тенісу — він-бо добре знався на турнірних таблицях (щоправда, якось програв чимало грошей, поставивши на Макенроя, який грав проти Сампраса).

Поки компанія «Digilog» не збанкрутувала, Шеллі справно віддавав Нормі всі зароблені гроші. Звісно, вона знала, що він грає в покер — можна сказати, що Шеллі отримав від неї спеціальний дозвіл. Норма гадала, що вони роблять ставки по п’ять-десять доларів, і подеколи щедро видавала йому кілька сотень на гру, бо їй подобалося, що чоловік спілкується з найбагатшими та найвпливовішими бізнесменами Північної Каліфорнії. До того ж дехто з них постійно звертався до неї, аби отримати юридичну консультацію.

Однак Норма не знала про дві речі. По-перше, ставки. Тут хлопці були вельми обачні: на столі ніколи не було готівки — тільки фішки, які називали «четвертаками» (двадцять п’ять доларів), «півбаксами» (п’ятдесят доларів) і «баксами» (сто доларів). Подеколи хтось із дітей гравців спостерігав за кількома роздачами, але дізнатися, якими насправді були ставки, їм було зась. Іноді Норма зустрічала хлопців чи їхніх дружин на весіллях, хрестинах чи бар-міцвах — Шеллі страшенно боявся, що вона дізнається про його програші або ж про те, наскільки великим є ризик. Та хлопці, благослови їх Господи, знали, про що не варто розводитися, а тому ніхто з них не прохопився й словом. Цього правила ніхто не озвучував, одначе його дотримувалися всі.