Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Відтоді, як Керол підчепила його, аби помститися Джастінові, Шеллі не міг позбутися фантазій на тему повторення їхнього «гарячого сексу».

— Дякую, Шеллі, — мовила Керол, у голосі якої вчувалися сталеві нотки, — але я зателефонувала не для того, щоб говорити про особисте. Ідеться про робочі питання.

— Це ти про що? Я ж сказав, що Норми немає вдома.

— Шеллі, я зателефонувала, щоб поговорити з тобою, а не з Нормою. Вона найняла мене як консультанта, і я дбатиму про її інтереси. Так, це досить незручна ситуація, зважаючи на нашу «маленьку інтрижку», але Норма звернулася до мене з проханням і я не могла їй відмовити. А тепер до справи, — голос Керол був стриманим і професійним. — Моя клієнтка попросила підготувати папери щодо вашого розлучення, а отже, хочу повідомити, що до сьомої вечора ви маєте покинути будинок з усіма своїми речами. Вона не бажає з вами контактувати. Містере Меррімен, ви не маєте права говорити з нею. За моєю порадою всі необхідні контакти між вами здійснюватимуться через мене, юридичного консультанта вашої дружини.

— Керол, годі лити це юридичне лайно. Якщо вже мені довелося мати справу зі спідницею, я не збираюся терпіти цей пихатий тон! Говори нормально. Що, в біса, відбувається?

— Містере Меррімен, на прохання клієнтки хочу звернути вашу увагу на факс, що стоїть у вас вдома, — гадаю, тоді відповідь на ваше запитання стане очевидною — навіть для вас. Ще раз нагадаю, що в нас є судовий наказ, згідно з яким ви маєте покинути будинок до сьомої вечора. І ще одне, містере Меррімен. Дозвольте мені озвучити маленьке особисте зауваження: ви лайно. Час подорослішати! — Із цими словами Керол кинула слухавку.

На якусь мить Шеллі відчув дзеленчання у вухах. Він кинувся до факсу, і його вжахнуло те, що він там побачив: копія ранкової транзакції з приміткою, що Шеллі може забрати свій чек завтра. А нижче виднілося дещо гірше: ксерокопія балансу його секретного «покер-фонду» у «Wells Fargo». Поряд Норма прикріпила жовтий аркушик зі словами: «Не хочеш, щоб я це бачила? Вчися замітати свої сліди. Вважай, наш шлюб у минулому».

Шеллі кинувся телефонувати своєму брокерові.

— Ерле, привіт! Що в біса коїться? Я попросив тебе зателефонувати щодо підтвердження мені. По-твоєму, це нормально?

— Спокійно, недоумку, — мовив Ерл. — Ти попросив зателефонувати з підтвердженням тобі додому. Ми продали акції о сьомій п’ятнадцять, а секретарка набрала твій номер о пів на восьму. Слухавку взяла твоя дружина, і секретарка передала їй повідомлення. Вона попросила, щоб ми надіслали інформацію факсом їй на роботу. Хочеш сказати, що моя секретарка мала знати, що то велика таємниця? Ти взагалі пам’ятаєш, що облігації лежали на вашому спільному рахунку? По-твоєму, ми мали від неї це приховувати? І я мав ризикнути своєю ліцензією заради твоїх вошивих п’ятнадцяти тисяч?

Шеллі кинув слухавку — голова йшла обертом. Він щосили намагався зрозуміти, що коїться. Не треба було просити про цей дзвінок із підтвердженням. І ці кляті затички для вух! Дізнавшись про продаж акцій, Норма, імовірно, почала переглядати всі його папери і знайшла інформацію про той рахунок у «Wells Fargo». Тепер вона знала все. Це кінець.