Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Шафа спалахнула вогнем. Редл скочив на ноги. Гаррі не міг його винуватити за те, що Редл аж завив від розпачу й люті: там, мабуть, було все його злиденне добро; та не встиг Редл накинутися на Дамблдора, як полум'я зникло, а шафа лишилася ціла й неушкоджена.
Редл перевів погляд з шафи на Дамблдора, а тоді з жадібним виразом обличчя показав на чарівну паличку.
- Де можна таку взяти?
- На все свій час, - відповів Дамблдор. - Там щось хоче вилізти з шафи.
І справді, з шафи чулося слабке торохкотіння. Редл уперше злякався.
- Відкрий дверцята, - звелів Дамблдор.
Редл завагався, тоді перетнув кімнату й розчинив навстіж дверцята шафи. На верхній полиці, над вішаками з пошарпаним одягом, тряслася й торохкотіла картонна коробочка-наче в ній металися зацьковані миші.
- Візьми її, - наказав Дамблдор.
Редл узяв тремтячу коробку. Він був розгублений.
- Чи є в цій коробці щось таке, чого ти не повинен був мати? - запитав Дамблдор.
Редл кинув на Дамблдора довгим пильним поглядом, ніби щось вираховував.- Мабуть, так, пане директоре. - зізнався він нарешті безбарвним голосом.
- Відкрий, - сказав Дамблдор.
Редл зняв кришку й, не дивлячись, висипав на ліжко вміст коробки - Гаррі, який сподівався чогось незвичайного, побачив купку побутових дрібничок: там була, наприклад, іграшка йо-йо, срібний наперсток і потьмяніла губна гармошка. Випавши з коробки, речі перестали трястися й нерухомо лежали на тоненькій ковдрі.
- Ти повернеш усе це власникам і попросиш у них пробачення, - спокійно звелів Дамблдор, ховаючи чарівну паличку в кишеню. - Я знатиму, якщо ти цього не зробиш. І попереджаю: в Гоґвортсі крадіжок не терпітимуть.
Редл анітрохи не був присоромлений; він дивився на Дамблдора холодним поглядом, оцінюючи ситуацію. Нарешті сказав тим самим безбарвним голосом:
- Так, пане директоре.
- У Гоґвортсі, - вів далі Дамблдор, - ми тебе навчимо не тільки чаклувати, а й володіти своїми почуттями… Я не сумніваюся, що ти… ненавмисне… використав свої можливості у такий спосіб, якого ми не навчаємо і не дозволяємо використовувати в нашій школі. Ти не перший і не останній, хто дає волю власним чарам. Але ти повинен знати, що учнів можуть виключити з Гоґвортсу, а міністерство магії… так, існує таке міністерство… карає порушників закону ще суворіше. Усі нові чарівники повинні розуміти, що, потрапляючи в наш світ, вони мусять дотримуватися наших законів.
- Так, пане директоре,-повторив Редл.
Неможливо було збагнути, що він думає насправді: коли він складав назад у коробку свою колекцію крадених речей, лице його було незворушне. Поскладавши, Редл глянув на Дамблдора й відверто зізнався:
- У мене нема грошей.
- Це легко виправити, - Дамблдор вийняв з кишені шкіряний гаманець. - У Гоґвортсі існує фонд допомоги тим, хто неспроможний за власні кошти придбати книги й мантії. Можливо, тобі доведеться купити ненові підручники заклять і все інше вживане, але…
- А де продаються підручники заклять? - не дослухав Редл. Він схопив пухкенький гаманець з грішми, навіть не подякувавши Дамблдорові, і тепер розглядав великого золотого ґалеона.
- На алеї Діаґон, - пояснив Дамблдор. - Я маю з собою перелік потрібних тобі книжок та шкільного приладдя. Можу допомогти тобі все знайти…
- Ви підете зі мною? - поглянув на нього Редл.
- Піду. Якщо ти хочеш…
- Я впораюся й сам, - урвав його Редл. - Я звик усе робити для себе сам і ходжу по Лондону без супроводу. Як потрапити на цю алею Діаґон… пане директоре? - додав він, перехопивши Дамблдорів погляд.
Гаррі думав, що директор наполягатиме на своєму, але знову був здивований. Дамблдор вручив Редлові конверт з переліком потрібного, а тоді, чітко пояснивши, як дістатися з сиротинця до «Дірявого Казана», сказав:
- Ти його побачиш, хоч навколишні маґли… тобто немагічні люди… нічого не бачать. Знайди там шинкаря Тома… легко запам'ятати, бо він твій тезко…
Редл роздратовано відмахнувся, наче відганяв надокучливу муху.
- Тобі не подобається ім'я Том?
- Тих Томів надто багато, - пробурмотів Редл. А тоді, ніби не в змозі втриматися від запитання, ніби воно вирвалося само собою, поцікавився: - А мій батько теж був чарівник? Мені казали, що його теж звали Том Редл.
- На жаль, я цього не знаю. - лагідно відповів Дамблдор.
- Мати не могла бути чарівницею, бо інакше вона б не померла, - сказав Редл скоріше собі, ніж Дамблдорові. Мабуть, це батько. А… після того, як я все придбаю… коли мені вирушати в той Гоґвортс?