Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Джейн Мерріс (ζ музикант): Ви згадайте, що робилося з людьми. В одних чутках казали, що найттаймери беруть із вітрин яблука в супермаркетах, облизують їх і кладуть на місце, сподіваючись заразити дейтаймерів. В інших побрехеньках оповідали, що вони плюють із вікон високих поверхів протягом дня.
Недді Нельсон (ζ руйнувальник): Берлінська стіна… Велика Китайська стіна… зона, що відділяє Ізраїль від Палестини… Північну Корею від Південної… хіба це не те саме, чим став комендантський сигнал о восьмій ранку?
Ґалтон Най (☼ член муніципальної ради): Єдині неприємності, які в мене були з найттаймерами, — вони дивилися на мене згори вниз й обзивали фанатиком. Ніхто не може назвати мене упередженим. Щоб вони знали, моя власна донька — так званий найттаймер, моя маленька дівчинка. Уже майже три роки.
Недді Нельсон: Скільки часу минуло, перш ніж дей-таймери вирішили, що всі найттаймери розносять сказ? У сфері харчування? Здоров’я? А як щодо сфери догляду за дітьми? Ви можете назвати хоч одного дейтаймера, який усе ще наймає найттаймерів на роботу?
Шот Даньюн: Цей пес, що в мене жив, це була трирічна мопсиха на ім’я Сенді. Вона ганялася за тенісною кулькою доти, доки геть не вибивалася з сил, аж мені доводилося нести її додому з парку. Усю дорогу вона спала в мене на руках.
Я знав, що не можу форсувати піки, і знав, що це значить, але ж мова йде про те, як воно бути дурним.
Джейн Мерріс: Пам’ятаєте? Усі ці розмови про людей, які, не знають, що вони інфіковані, цілують своїх чоловіків та дружин, батьки цілують дітей на добраніч і передають їм сказ. Церкви, в яких для причастя використовують спільну чашу з вином, — от вам ще одна історія з тих, що гуляли містом. Про те, що всі католики й баптисти хворі на сказ.
Шот Даньюн: Цей мій мопс, Сенді, вона щодня спала в моєму ліжку, поклавши свою маленьку голівку на подушку поруч із моєю подушкою. Ніби крихітний бульдозер, вона прокладала собі шлях під ковдри, повертала біля моїх ніг і повзла далі, поки з-під ковдри не витикалася сама тільки голова. Це вам про особистість. Сенді навіть хропла як маленька людина. Вона знала команди «фас», і «помри», і «чекай».
Ґалтон Най: Хоч як ми з дружиною намагалися застерегти її, вона нами знехтувала. Ми намагалися навчити нашу дівчинку, що є добро, а що є зло. Ми молили її не псувати собі життя через якийсь юнацький акт непокори. Ми в повній мірі роз’яснили їй, що день і ніч — це цілком свідомий вибір способу життя, але вона не хотіла про це й чути.
Недді Нельсон: Ви в курсі, що до своїх мерзенних експериментів над в'язнями концтабору Аушвіц доктор Джозеф Менґеле був шанованим антропологом? Ви знали, що Менґеле мандрував Африкою, збираючи зразки крові та штами вірусів? Що мрією всього його життя було знайти фактори, які доведуть різницю між кров’ю представників різних рас? Щоб потім вивести расово-вибіркову пошесть?
Ви знали, що більшість відкриттів Менґеле потрапили до Сполучених Штатів як частина проекту «Скріпка», в межах якого ЦРУ забезпечувало помилування та зміну особи нацистським вченим, якщо вони погоджувалися взяти участь у дослідження Менґеле?
Джейн Мерріс: Щоб когось образити зовсім сильно, досить було сказати: «Не будь таким слиньком». Або: «Не казися на мене». Замість того щоб зберігати привілейоване становище поза законом, культура найттаймерів стала синонімом зневаги. Щоб виявити своє несприйняття чогось, казали: «Воно тааааке нічнееее…»
Ґалтон Най: Наша дівчинка випустилася з грамотою Академії християнського шляху. Це значить, що її середній бал був другим згори в класі з майже сорока учнів. Вона була молодшим молодіжним пастором у нашій церкві протягом трьох років, а на останньому курсі грала за університет у футбольній команді в основному складі. Ми з її матір’ю найняли так званого «приватного детектива» — це було через тиждень після того, як вона втекла. Усе, що ми отримали від того детектива за наші гроші, — це її фото в якійсь паскудній машині з якимось хлопцем, — під вікном з її боку було написано білим: «ЩОЙНО ОДРУЖЕНІ», а вона була у вельоні й сміялась. На хлопцеві була біла сорочка й метелик. Після всіх наших мрій зіграти нашій дівчинці розкішне вінчання ця фотографія просто розбила серце її матері.