Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Це одна з тих кульок гашишу.
Таточко лізе в нагрудну кишеню свого комбінезона і витягає складаного ножа; він розкриває його і втикає в стінку.
І я кажу йому зупинитися. Застава, заплачена його сином, не зможе покрити протикання стінок.
Так і не витягаючи зі стіни ножа, він розгойдує лезо й каже; «Але гроші, які ти вкрав, точно покриють».
Я не крав ніяких грошей. Кажу вам. І йому сказав, що я не крав нічого з цієї квартири.
«Спитаймо торговця монетами з Ґрінсон-стрит», — каже цей татко і витягає лезо зі стіни. Він залазить двома пальцями до розколупаної ножем дірки. Виймає звідти якусь штуку і стирає з неї порохнявий білий шар тиньку. Це золота монета. І він каже: «Знайома річ?»
Офіцер Ромі Майлз: Значно менш зрозуміло, чому Ехо Лоуренс, схоже, запросила батька підозрюваного до себе додому після тієї зустрічі. І чому вона дозволила Честеру Кейсі поселитися в її квартирі.
Айрін Кейсі: Коли я побачила Чета на тому літаку, він, певно, боявся, що ось-ось помре. Бідака, він сказав мені: «Рін, ти багато натерпілася в цьому житті». Він сказав, що багато про що шкодує, але що любив мене. Завжди любив мене. Коли він на мене востаннє глянув, уже в дверях на той літак, сказав: «Ти була незрівнянною матір’ю».
Шот Даньюн: Боже ж ти мій, Рентів татко привалює до міста цілковито, непідробно, нівїбенно зсунутим. Вписується до Ехо. Дзвонить до тієї фірми, що винищує шкідників, щоб улаштуватись на стару Рентову роботу. Коли ми вперше зустрілися, цей підтоптаний недоумок згрібає мене за шию однією рукою. Він лапає мене, присмоктується своїм ротом до мого, а тоді каже: «Скучив?»
Дивна хуйня, ну скажіть?
Коли я сказав «до мого», то мав на увазі «до мого рота».
Лью Террі: Я та ця понівечена дівчина — ми дивимось, як батько цього мертвого типа ходить по кімнаті. Усюди, де побачить м’яку чорну грудочку, устромлює свого ножа та виколупує золоту монету. Дивлячись на дівчину, цей татко каже: «В твоїй квартирі, коли ти заснула тієї останньої ночі, яку ви з Бадді провели разом, він поприліплював кульки своїх козючок до твоїх стін».
Каліка, вона каже: «Рент витирав шмарклі об мої стіни?»
Усюди, де вона знайде кульку з козючок, каже батько, Рент лишив для неї якийсь скарб.
Вона каже: «Я все ще нічого не розумію».
Він каже: «І не заморочуйся з тестом на сказ — просто починай лікуватись».
Ця дівчина, вона каже: «Ви ж не поліцейський, ні?»
32 — Погляд у минуле
Рубі Елліот (☼ сусідка дитинства): Я вам так скажу: бути покинутою чоловіком просто в аеропорту — це не найгірша річ, яка сталася з Айрін Кейсі за життя.
Ґленда Гендерсен (☼ сусідка дитинства): Безін, Рубі та я, ми вчилися в школі разом із Айрін, і вона весь час прогулювала уроки. Здається, її ніколи не хвилювало, що в неї немає батька. Айрін мала повно планів. Весь час патякала про коледж чи про армію — одне слово, про все, що їй тільки на думку спадало, щоб вибратися з нашого містечка. Трагедія в тому, що вона так і перейшла з дев’ятого в десятий. Того літа, коли нам було по тринадцять, їй і Безіну, Рубі й мені, ми вешталися де завгодно, загулювалися допізна, а потім Айрін перестала підходити до телефону. Айрін перестала… все перестала, якщо чесно.
Рубі Елліот: Між нами кажучи, нікого не здивувало, що Айрін важка. Уже три місяці було, люди казали, коли вони з Четом одружилися. Власне, як усе було: неждано-негадано прийшов до їхнього порога Честер Кейсі й питає її маму, Естер: «Чи не міг би я поговорити з міс Айрін Шелбі?» Ніби він та Айрін в очі одне одного не бачили. Цього Честера в нас тут ніхто не знав. З’явився бозна-звідки, ні роботи, ні сім’ї, просто вигулькнув собі в Міддлтоні і почав: «Доброго ранку, докторе Шмідт… Як воно, преподобний Філдз…» Усіх знав на ім’я.
До того дня Естер і не знала, що її мала вагітна.
Доктор Девід Шмідт (☼ міддлтонський лікар): На жаль чи на щастя, але це була дитина Чета. Айрін була в такому юному віці, і нам хотілося бути певними, що вона не зробить ще однієї помилки, шукаючи просто чоловіка, будь-кого, хто згодиться допомогти їй ростити дитину. Ми зробили стандартний аналіз крові для виявлення батьківства, і всі генетичні маркери вказали на те, що малятко від нього.
Озираючись назад, я б сказав, що малятко було ним. Гени його та дитини були такими близькими, що важко було знайти різницю.