Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Затемнення сонця. І в той час було затемнення сонця; а се знамення не на добро буває. Та Ігор, одначе, пішов, не зваживши на те.
Коли ж прийшли вони в землю Половецьку, вийшло супроти них незчисленне множество половців, які билися з рус-сю кріпко, аж доки, попущенням божим, поразка не спіткала християн; одні перебиті були, а другі у полон побрані. Взятий був у полон і сам князь Ігор Таргаломвовим мужем Чилбуком; а Всеволода, брата його, Роман Княжич 65, а Святослава Ольговича Єлдук у Бобурчевичах, а Володимира 166 Ігоревича Копти Вулашевич полонили. Отак із великого множества християн не багато хто втік — одні бо побиті там полягли, другі у полон побрані були, а ще більше їх у ріках потонуло, останні ж взяті були у полон.
Вість Святославу. У той час Святослав Київський хотів піти на половців. Аж се прибіг до нього з тої битви Біловод Просович, повідаючи йому про погибель християн у землі Половецькій.
Половці прийшли на Русь. Половці ж, пере-мігши християн, заповзялись гординею великою і, одразу ж;, пішли на Руську землю.
Суперечка між половцями. І була між ними незгода, в яку сторону іти. Кончак хотів піти на Київ, щоб помститися за своїх братів, кажучи:
•— Там бо множество разів розбиті були наші, там убитий був і наш великий князь Боняк.167
Другий же князь, [Гза] 168, казав:
— Ходімо в ту сторону, звідки вийшли князі [руські], а мужі [тамошні] у нас вигибли, і без труду там будемо мати користь.
Отож розділилися.
Кончак під Переяслав прийшов. Володимир бився з ним кріпко. Кончак прийшов до Переяслава, де Володимир Глібович кріпко боронився од половців,— ними ж і поранений він був трьома списами — і слав безперестанно до Святослава Київського по поміч.
Не скоро Святослав прийшов на поміч. Та доки Святослав із Рюриком Ростиславичем й іншими князями прийшли, половці город Римов 169 полонили і, взявши там велику користь, повернули у свої землі без всякої заборони.
Половці околиці Путивля170 пополони-л и. А Кза з іншими половцями полонили і попалили околиці Путивля і повернулися.
Князі ж руські збиралися, не збираючись, та по одході половців розійшлися.
Ігор утік од половців. Ігор же, в ослабі бувши, утік од половців із якимсь Лавром-половчанином171. І раді йому були всі [...]
У рік 6695 [1187] .Половці прийшли на Русь, по тому втекли. Прийшли половці на Русь, та Святослав Київський і Рюрик Ростиславич, Володимир Глібович й інші князі, й чорні клобуки пішли супроти них, і половці втекли.
У тому поході розхворівся Володимир Глібович, і його на ношах перенесли до Переяслава; невдовзі ж, квітня 18-го, він переставився; і поклали його в церкві святого Михаї-ла [...]
Половці часто почали воювати. У той же рік воюваз Кончак із половцями по Росі; і по сьому почали часто бувати половці, полонячи землі по Росі і по Чернігівській волості.
Половців перемогли християни. Незгода між князями. Тієї ж зими Рюрик Ростиславич, і Святослав Київський, та інші князі, зібравшись, пішли на половців, і перемогли їх, і вежі їхні побрали. Хотіли ж вони і далі піти, бо мали вість, що половців множество з великим добром неподалік є, без сторожі; та Ярослав, брат Святослава Київського, уперся і не схотів піти ані свого полку пустити; молили його всі, аби пішов хоч би трохи з ними, та він аж ніяк не хотів, а повернувся із своїм полком; тому то і всім довелося повернутися, бо з його одходом многі заколотилися [...]
У той же рік, вересня 15-го, було страшне затемнення сонця, так що нітрохи його не зосталося, і тьма була по всій землі, аж зорі з’явилися [...]
Ярослав Г а лицький переставився. У той же рік, жовтня 1-го, переставився Ярослав Володимирич, галицький князь, і покладений був у церкві Пресвятої Богородиці; був сей князь мудрий і богобоязливий і милостивий до всіх, і любив священиків, і ченців, і церкви.
Ярослав розділив князівство між синами своїми. Умираючи ж, дав Ярослав своєму сину меншому Олегу172 Галич, 'а Володимиру Перемишль, і повелів їм цілувати хрест. Сей Олег народжений був од Настаски, люб-лениці Ярославової; польські літописці Мечиславом, або Мстиславом, його називають. А Володимир був од Ольги Юр’ївни, сестри Всеволода Московського.
Володимир вигнав Олега. По смерті ж Ярослава син його Володимир не послухав отця свого і вигнав Олега із Галича.