Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Дух животворить… Читаємо Сковороду
Дух животворить… Читаємо Сковороду - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Дух животворить… Читаємо Сковороду

Электронная книга - «Дух животворить… Читаємо Сковороду». Краткое содержание книги:

Розвідка Юрія Барабаша «Дух животворить…» — це спроба «повільного читання» поетичних та філософсько-богословських творів великого українського письменника і мисленника Григорія Сковороди, супроводжувана літературними та історичними коментарями. Книжка містить також розповідь про життя і творчий шлях мандрівного філософа-просвітителя.
1 ... 80 81 82 83 84 85 86 87 88 ... 157
Перейти на страницу:

Так визначається головний пафос твору, в кожному разі першої його половини: знайти в Святому Письмі потвердження того, наскільки важливим є «таке потрібне це слово пізнати себе, що без нього ні Господа, ні нічого пізнати не можна», показати, що «найголовніший пункт» біблійних постулатів «цілком, здається, подібний до цього: „Пізнай себе“» (І, 207). Захоплені цією думкою, учасники розмови один з-перед одного цитують то Мойсея і Соломона, то старозавітних пророків, то апостолів, причім не зупиняються перед похибками й прямими натяжками (за приклад може правити більш ніж вільне тлумачення вірша 7-го з «Пісні Пісень»).

До думки про те, що витоки ідеї самопізнання слід шукати в Біблії, Сковорода повертається неодноразово й після «Асхані». В адресованому Василеві Тев’яшову-молодшому, синові господаря Таволозької, супровідному листі до діалогу «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» він говорить про це не вустами своїх персонажів, а від власного ймення. Віддаючи належне єгипетським та античним мудрецям, для яких був ясний глибокий сенс і значення самопізнання, Сковорода все ж вважає суттєвішим той факт, що «уся Біблія дихає цим смаком: „Пізнай себе“» (І, 416). З дещо наївною ретельністю він підраховує: «У божественному мороці Мойсеєвих книг майже 20 разів написано це: „Почуй себе“, „Збагни себе“ і замість ключа до всього подається те саме, що „Пізнай себе“» (І, 414–415).

Природно, за такого очевидного нахилу в бік Біблії, у самопізнанні акцентується мотив осягнення, поряд (а точніше, в першу чергу) з пошуком істини про світ і людину, жага Божественного Одкровення. «А ти одного прагни: пізнати себе. Як ти станеш місцем для Бога, не слухаючи нетлінного голосу його? Як можеш чути, не пізнавши Бога? Як пізнаєш, не знайшовши його?» Це з «Асхані» (І, 222). З «Букваря миру»: «…Від пізнання себе самого входить у душу світло відання Божого…» (І, 415). Ще звідти ж: «…Не прегарний Наркіс, не хіромантик і не анатомик, а той, що побачив у середині себе головний пункт машини — Царство Боже, — такий пізнав себе, знайшов у мертвому живе, у темряві світло, як діамант у болоті і як євангельська жінка імперіал у хатньому смітті. „Радійте зі мною…“ Цей точно пізнав людину і може похвалитися: „Знаю людину“» (І, 415).

Читацьку увагу, можливо, привернуло ім’я Наркіса, що промайнуло в цитаті з «Букваря миру». Сковорода подумки ніби перекидає місток до першої своєї філософської студії, повертає до неї нашу пам’ять. І хоча тут, на відміну від раннього твору, міфологічний герой втілює якраз те, що Сковорода рішуче відкидає, — «зовнішнє», мертве, позбавлене одуховленості начало, самим фактом згадки про нього, мовити б, «від зворотного» чи не потверджує філософ свою інтерпретацію міфу, суть якої — в пафосі пізнання людиною самої себе? Є в «Букварі миру» й інші ознаки перекликання з «Наркісом». Зустрічаємо старих знайомих, Навала й Сомнаса, до яких тепер приєднався такий собі Пифіков; ці, як і раніше, «при пляшках і склянках» провадять пустопорожні «наукові» диспути. А ще авторові посилання на стародавніх єгиптян і дивне породження їхньої мудрої фантазії — сфінкса! А ще добре нам знайома ідея «плану»: «Не той для мене знає корабель, хто перерахував і переміряв каюти та поворози, але хто пізнав силу й природу корабля: той, розуміючи компас, розуміє шлях його і все інше» (І, 415).

Оце повернення до «Наркіса» є знаменним. Розглядаючи надалі різні твори Сковороди, ми матимемо не одну нагоду переконатися, що хоч би яку філософську, моральну, богословську проблему він заторкував, завжди й усюди вихідним пунктом, наріжним каменем, універсальним принципом для нього залишається «пізнай себе». Але щоразу важко позбутися враження, що перед нами відлуння, варіації вже раніше знайденого, осягнутого, висловленого. Зроблено-бо це було ще в «Наркісі», що ним почалася та ним і завершилася філософська діяльність Сковороди — пролог до цього діалогу став, як ми пам’ятаємо, фіналом, останньою з відомих його студій.

1 ... 80 81 82 83 84 85 86 87 88 ... 157
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)